Вона сіла.

— Дякую.

Гейман зробив кілька нотаток, а Шарлі подивилася на портрет Гінденбурга над його столом. Ця картина нагадувала їй штаб-квартиру поліції, де в кожному кабінеті висів портрет рейхспрезидента. За винятком того, що в університеті це не було звичним, і Гейман добровільно повісив свого Гінденбурга. Професор був ветераном війни, нагородженим кількома нагородами, та великим шанувальником генерала-фельдмаршала. В іншому він був справді хорошою людиною і абсолютним авторитетом у своїй сфері. Можливо, не стопроцентним демократом, але тисячапроцентним прихильником верховенства права.

Гейман закрив свій записник.

— Я знаю, що дав вам небагато часу на роздуми, — сказав він. — Тиждень — це небагато. Розумію, що ви перебуваєте у розпалі свого повсякденного робочого життя. Але справа термінова, — професор подивився на неї з цікавим інтересом, ніби міг прочитати в її обличчі відповідь на запитання, яке збирався поставити. — То що? — запитав він. — Ви вже вирішили?

Шарлі кивнула.

— Так, пане професоре, я все вирішила.

60

Заголовок у газеті «Таг» спричинив у «замку» справжній переполох. І це призвело до термінового виклику в кабінет Бернгарда Вайса. Цього разу віцепрезидент поліції хотів поговорити з офіцерами Ратом та Бьомом одразу, і Рат спокійно перехопив ініціативу в розмові. У всякому разі Вільгельм Бьом був тим, кого ця історія виставила в найгіршому світлі, особливо через те, що преса була, очевидно, краще поінформована про деталі вбивства в Гумбольдтгайні, аніж той офіцер, який займався цією справою. Навіть більше, ніж над запитанням про те, хто дав газеті фоторобот для розшуку, Бьом ламав голову над тим, хто зміг ідентифікувати людину, зображену на ньому, як Авраама Ґольдштайна. Тому що ніхто в поліції, хто досі бачив цей портрет, не міг пов’язати з ним це ім’я, ані Бьом, ані інші слідчі. Але якийсь колега, мабуть, упізнав у ньому Авраама Ґольдштайна, бруклінського гангстера. І цей колега повідомив про це не старшого інспектора Вільгельма Бьома, а Штефана Фінка, відомого журналіста, який полював на сенсації з такою ж жагою, як морфініст на чергову дозу.

Тож де відбувся витік? Фоторобот відправили у розшук та у всі поліцейські дільниці суботнього вечора, певно, хтось переслав його Фінку в якийсь момент уночі.

Серед небагатьох, хто знав Ґольдштайна в обличчя, були Гереон Рат та його люди. І Рат поклав би руку на відсіч за них. Лише щодо товстуна Червінські він трохи засумнівався б, але Рат, звичайно, не зізнався в цьому Вайсу. Віцепрезидент відпустив їх з чітко визначеними завданнями: Бьом має активізувати розслідування у справі вбивства Кубіцькі, а Рат має продовжити пошуки зниклого гангстера. За підтримки відділу «J», який наразі поставив пошук Авраама Ґольдштайна на перше місце у своєму списку пріоритетів. Більше було неможливо приховувати той факт, що американський гангстер вільно блукав Берліном та міг скоїти вбивство.