Тепер дороги назад не було. Коли Ейб відклав шприц, дідусь знову взяв онука за руку. Він міцно тримав її, наче ніколи не хотів відпускати.

— Дякую, — тихо сказав він. — Як довго?

— Кілька хвилин. Ти заснеш. І більше не відчуєш болю.

Старий знову опустився на подушки. Здавалося, він уже відчував благотворну дію морфіну, який починав тамувати його біль.

— Бродвей, — сказав він, і його стомлені очі засяяли на цьому слові. — Розкажи мені ще раз про Бродвей.

І Ейб розповів. Протягом усіх своїх візитів за останні кілька днів він так і не зміг сказати своєму дідусеві правду: що існує велика різниця між Бродвеєм на Мангеттені, про який усі знають, і Бродвеєм у Вільямсбурзі, де звикли жити Натан Ґольдштайн та його родина. І тому Авраам Ґольдштайн продовжив казку, яку почав багато років тому його батько. Ейб знав, що Натан Ґольдштайн регулярно писав дідусеві, який залишився в Берліні, але він ніколи не мав уявлення, про що саме йшла мова у його листах. Той благочестивий чоловік, мабуть, писав йому брехню за брехнею. Що він одружився в Америці, переїхав у квартиру на Бродвеї і заробив багато грошей на власній швейній фабриці. А що ще він міг написати? Лише тепер, опинившись тут, у Берліні, Ейб зрозумів, які великі надії покладали Ґольдштайни, які залишилися, на Натана, свого старшого сина. Вони змогли назбирати гроші лише на одну поїздку і відправили його за океан від імені всіх, щоб потім до нього приїхала решта родини, коли він міцно встане там на ноги. Але цього так і не сталося: сестри Натана знайшли собі чоловіків у Берліні, а тоді вмовили дідуся залишитися, тож ніхто не знав, як сильно Натан Ґольдштайн зганьбився в Штатах. Єдиний, хто знав про це, був його син Авраам. А свого батька він не зраджував.

Тітка Лія вийшла заміж за торговця металобрухтом, «чорного капелюха», який присвятив своє життя Богові, але, незважаючи на це, досяг успіху в бізнесі; а тітка Марго навіть стала дружиною адвоката, вийшовши заміж за більш ліберального та світського чоловіка, що регулярно призводило до найжорстокіших сімейних сварок, особливо у великі свята. Цей факт, здавалося, тішив дідуся, коли він про це говорив.

Під час кожного свого візиту Ейб прикрашав дивовижні історії Натана Ґольдштайна, які він чув від свого діда, і насолоджувався блиском в очах хворого старого. І він зробив це зараз знову, розповідаючи про день, коли Натан Ґольдштайн придумав об’єднати виробництво та продаж готових товарів під дахом однієї компанії, проте, на жаль, він не зміг бути свідком великого успіху своєї ідеї. Ейб описав похорон свого батька майже зворушливо: ніби половина Нью-Йорка слідувала за труною Натана Ґольдштайна, хоча насправді це була доволі похмура й жалюгідна подія. З безславною кульмінацією за участю п’яного сина.