— Але перед тим, як ми підемо на бійню, — сказав Кралле, поклавши ножа назад у кишеню, — нашу маленьку конячку треба осідлати.

Його хлопці знову засміялися. За винятком Персика, який щойно прийшов до тями й стогнав, стискаючи свою скривавлену щелепу.

— По-перше, я збираюся трахнути тебе, — продовжив Кралле і почав возитися зі своїми штанями. — А потім це зроб­лять хлопці. І як часто ми це будемо робити, залежить від нас, — він засміявся. — О так, і ще одне, це буде для тебе новим: цього разу грошей за це ніхто не дасть.

Алекс знову намагалася звільнитися, хоча знала, що це було марно. Троє хлопців тримали її залізною хваткою. Тео, цей мудак, якого вона насправді вважала найрозумнішим з цієї зграї дебілів, ще раз дав їй ляпаса, а потім нарешті відпустив її руки, які вже заціпеніли й ледве рухалися.

— Отже, — сказав Кралле, витягуючи член зі своїх штанів, — гадаю, що цього разу ця маленька повія отримає те, на що заслуговує.

У нього була ерекція. Цей маленький мудак-садист збуджувався від того, що вона лежала беззахисна перед ним, а з рота у неї йшла кров.

Алекс не могла втримати язика за зубами. Це завжди приносило їй проблеми.

— Що це, — сказала вона, — твій член все ще твердий, тому що твої хлопчики його нещодавно посмоктали?

Один із хлопців знову розсміявся, але потім замовк, коли зрозумів, що це недоречно. Усмішка Кралле застигла в гримасі гніву. Він ударив її черевиком у пах. Біль пронизав її, наче кулак, впиваючись та розриваючи її живіт. На коротку мить в її очах потемніло.

А потім її кинули на хиткий стіл у дальньому кінці кімнати, що стояв біля задньої стіни без вікон. Хоча Алекс відчувала, що її може вирвати будь-якої миті, вона відбивалася, як могла, але двоє хлопців тримали кожну ногу обома руками і використовували всю вагу свого тіла, щоб розвести їх. А Тео тримав її мляві руки позаду неї під таким кутом, що кожен рух Алекс відгукувався болем, і вона боялася вивихнути руки. Ці покидьки тримали її, готували для Кралле, свого володаря й господаря, який підійшов до неї зі спущеними штанями.

Все було марно, все було збіса марно.

Вона могла захищатися тільки словами. Тоді він вдарив би її ще раз, але вона охоче віддала перевагу цьому, ніж тому, що він збирався зробити з нею зараз.

— Якщо ви, мудаки, торкнетеся мене, ви пошкодуєте про це, присягаюся!

— Ого! — посміхнувся Кралле. — Які непристойні слова ти знаєш. Більше того! Мені це подобається. А хлопці, га?

Хлопці тупо засміялися.

— Можете поки посміятися! Але я вас усіх заріжу, можете на це розраховувати!

Кралле знову розкрив свого ножа.