— І куди він вирушив?

Ще одне знизування плечима.

— Я справді не знаю. Він просто не повернувся. Я поняття не маю, де він зараз.

— А його багаж? Він все ще тут?

— Ні. Інакше я б не сказав, що він виїхав. Дехто його забрав.

— Хто це був? Він чи вона?

Дурний погляд.

— Я не розумію...

— Це була його компаньйонка? Вона забрала багаж?

Він похитав головою.

— Ні. Це точно була не жінка! — Чоловік посміхнувся. — У нього була ось така борода, — він показав рукою довжину бороди. — Повністю в чорному. Дивний птах. Каптан і таке інше, ви розумієте.

— Що я розумію?

— Ну, це був єврей. Він забрав усі речі. Їх було небагато. Одна валіза. Він також оплатив рахунок. Так що все в порядку.

Рат кивнув. Він більше його не слухав.

Звичайно, криміналісти нічого не знайшли. Усі шафи були порожні, Ґольдштайн нічого не залишив, тільки Біблія все ще лежала в ящику тумбочки, що стояла біля ліжка. Кімната була такого розміру, яку ви не очікували знайти в такому готелі, мабуть, вона була найкраща з того, що міг запропонувати цей рай для клопів, але у порівнянні з розкішним люксом у «Ексельсіорі» це був смітник, Рат не міг вигадати іншого опису. Як і годиться в готелі такої категорії, після поспішного виселення гостя в номер ще не заглядала прибиральниця, тож слідчим хоча б вдалося зібрати там чимало відбитків пальців. Це принаймні підтвердить перебування Ґольдштайна в цій кімнаті. Хоча Рат більше не потребував їхнього підтвердження, настільки він був впевнений у цьому.

Однак вирішальне питання полягало не в тому, де переховувався Авраам Ґольдштайн останні кілька днів, а в тому, де він перебував саме зараз, і комісар поки ані на крок не наблизився до відповіді на нього.

До четвертої години вони вже повернулися в «замок», всі троє. Рат приніс для Торнова невеликий стіл з приймальні до кабінету, оскільки іншого столу не було, і поставив перед ним стілець для відвідувачів. Він не міг запропонувати кандидату в інспектори власну телефонну лінію, але Рат був більш ніж готовий позичити свою друкарську машинку. Він ніколи не любив паперової роботи, та й навіщо тоді мати в своїй команді кандидата в інспектори?

Поки Торнов друкував звіт про сьогоднішню операцію, який Рат ще збирався перевірити, перш ніж Фосс перепише його начисто, він знову разом з Ґрефом переглянув протоколи допитів, сподіваючись знайти хоча б декілька більш серйозних свідчень серед балаканини незліченних метушливих людей. Звичайно, вони нічого не знайшли. Вони позначали те чи інше твердження, які стосувалися кварталу Поетів чи району біля вокзалу «Штеттін». Можна було б знову викликати цих свідків, можливо, це якось допоможе в їхній справі. Але, мабуть, це був просто збіг обставин. Приблизно в кожному кварталі Великого Берліна хтось нібито бачив, як неподалік гуляв Авраам Ґольдштайн.