І його терпіння окупилося.

Ельфріда Шток кивнула.

— Це сейф, — сказала вона. — Така собі скриня. Він брав її на якийсь час, а згодом знову повертав мені. Він завжди казав: «У вас вона в повній безпеці, фройляйн Шток». — Коротке сухе шморгання, ймовірно, мало на меті висловити її сум. Вона витягла чисту білу хустинку й витерла нею обличчя.

— Що в цьому сейфі?

Хазяйка знизала плечима.

— Принести його вам? — запитала вона, і Шарлі побачила з її розгубленості, що вона справді не знає, що робити.

— Ми дуже просимо вас про це, — сказав Ланге, у голосі якого тепер було трохи роздратування, і Ельфріда Шток зник­ла. Ланге нічого не сказав, але Шарлі збагнула, про що він думає. Хазяйка повернулася, трохи задихавшись, із дерев’яною скринькою, майже схожою на маленьку скриньку зі скарбами, і поставила її на обідній стіл.

— Ось, — сказала вона, — ось воно.

Скринька була замкнена.

— Ви випадково не знаєте, де ключ?

— Думаю, що пан Кушке завжди носив його при собі.

— Добре, — кивнув Ланге. — Ми конфіскуємо цей предмет. Я з радістю видам вам розписку, і ми заберемо цю скриньку з собою.

— Ви не збираєтеся відкривати її тут? — запитала хазяйка. Її розчарування було таким же очевидним, як і її цікавість.

— Ні, — сказав Ланге з глибоким жалем, — бо тоді я можу пошкодити її вміст. Ви не можете вимагати такого від прусського офіцера.

91

Чоловік похитав головою, радше знуджено, аніж енергійно.

— Я ніколи його не бачив, — сказав він, перш ніж повернутися до свого кросворду.

Сьогодні Рат вже чув цю фразу принаймні пів дюжини разів, але вперше зіткнувся з людиною, якій він не повірив, коли почув ці п’ять слів. Він навіть не знав чому, жодних ознак невпевненості, яка б мала звучати в голосі цього чоловіка, він також не говорив надто швидко, що завжди було ознакою готових відповідей. Можливо, він запідозрив це лише тому, що цей чоловік, який сидів за хитким столом, що, очевидно, був призначений для рецепції, не тільки йому не сподобався, він був йому неприємним з голови до ніг. Насправді він не вірив, що ця зачіпка, яку розкопав Грабовські, до чогось їх приведе. Кілька втрачених годин, як завжди. Але портрет Авраама Ґольдштайна збентежив цю людину, хоча він дуже намагався не виказувати цього.

— Підземна річка в Стародавній Греції з п’яти букв.