— Так, слухаю.

Звичайно! Вона ніколи не називала своє ім’я, хіба що на роботі! Тепер він знову зрозумів, чому його це так засмутило.

— Шарлі, — швидко сказав він, — це Гереон. Сподіваюся, ти більше не сердишся на мене.

— Гереоне! Я... Який збіг, просто...

— Послухай, — перебив він, знаючи, що це не дуже ввічливо, але обставини не залишали йому вибору. — Я трохи поспішаю, тож скажу прямо: я дуже шкодую щодо вчорашнього вечора. Я повний ідіот.

Вона засміялася.

— Рада, що ти це розумієш.

— Послухай, — знову сказав він, — мені потрібно знати, коли саме ти бачила Торнова в Ганзафіртелі. В який день? О котрій годині?

— В середу, — сказала вона, — десь о пів на першу.

Все збігалося! Похорон почався об одинадцятій, тоді він попрощався з Торновим і відтоді його не бачив. Цвинтар розташовувався прямо біля станції міської електрички. Треба зробити одну чи дві пересадки, але навряд чи знадобиться більше пів години або трьох чвертей години, щоб дістатися до станції «Тіргартен».

— Мені здається, ти справді бачила Торнова в Ганзафіртелі, — сказав він. — Я не знаю, що саме відбувається, але це якась збіса погана історія. Можливо, це теж пов’язано з вбивством Рудого Г’юго. І Щура Руді.

— Кого?

— Двох гангстерів. Поговорімо про це пізніше, я не можу тобі зараз розповісти більше, у мене тут ще є справи. Але я можу бути у тебе десь через годину. Зачекай на мене.

— Але...

— Просто зачекай. Всього одну годину. Тоді ми щось поїмо разом, і я все тобі розповім.

Він поклав слухавку, вийшов із тісної задушливої будки й швидкими кроками попрямував до церкви. Рат думав про те, як він зможе пояснити Шарлі, чому був так добре поінформований про смерть Г’юго Ленца, хоча і не займався цим розслідуванням у штабі. За жодних обставин вона не повинна дізнатися, що він працював на Йоганна Марлоу. Йому потрібно було знайти якийсь зв’язок зі справою Геннінга та Червінські. Пліш та Плум займалися цією справою, і вона знала, що вони працювали з ним більшу частину часу. І хіба вони не були вчора усі разом у їдальні? Але чи повірить вона йому, чи ні, тепер це мало другорядне значення, головним було те, що вони об’єднають свої знання, їм потрібно було з’ясувати, яким саме чином пов’язані між собою справи Кушке, Ленца та Гьоллера.

Він сподівався, що тут все владнається швидко. Щойно йому в руки потрапить Маріон Бозецькі, все інше стане на свої місця. У крайньому випадку він одягне на неї наручники і відвезе до штабу. Чому б інспектору у неділю не наткнутися на жінку, яку поліція безрезультатно розшукує вже більше тижня? Або, можливо, буде достатньо трохи натиснути на неї, щоб вона привела його до останнього сховища Ґольдштайна. Тоді він із задоволенням залишить наручники для Ейба Ґольдштайна і знову відпустить Маріон. Високу оцінку від Генната він отримає в обох випадках, хоча він явно віддав би перевагу варіанту з арештом Ґольдштайна. Після чогось подібного можна отримати в «замку» досить непогану репутацію. Тим паче що цей чоловік двічі вислизав крізь його пальці.