Прокляття! Вона почувалася б спокійніше, якби Гереон став на її сторону. Якби він просто був поруч.

Вона могла б продовжити пошуки Алекс, але від учорашнього дня вона більше не могла чітко мислити, надто багато речей крутилося в її голові відтоді, як вона побачила, як Себастьян Торнов усміхнувся, і її вдарила блискавка, блискавка усвідомлення. Але, очевидно, весь здоровий глузд виступав проти цього усвідомлення.

Задзвонив телефон, і Шарлі підскочила. Гереон? Можливо, це був він. Незважаючи на гнів, який вона все ще відчувала, вона хотіла б помиритися з ним. Наразі все виходило з-під контролю, тому він був потрібен їй поруч. Тоді чому ти вигнала його з квартири вчора ввечері, дурна курко? Вона також хотіла позичити в нього трохи грошей на той випадок, коли завтра пан Мальтріц знову буде стукати у двері щодо орендної плати. Гаразд! Якщо він хоче примирення, то він може його отримати. Але не одразу. Чи як?

Жінко, не будь наївною, не давай йому так легко собою крутити! Телефон дзвонив уже п’ять разів!

Вона підняла слухавку.

— Так, слухаю.

— Шарлотта Ріттер? — Це був не Гереон.

— Так, — відповіла Шарлі й водночас задумалася, чи розумно було розкривати своє ім’я. Адже вона не знала, хто їй телефонував. — З ким я розмовляю? — чемно запитала вона.

— Я хотів би поговорити з Гереоном Ратом.

— Його тут немає.

— Тоді вибачте, що потурбував вас.

— Без проблем, — сказала вона. Але той, хто їй зателефонував, уже поклав слухавку.

104

Рат вдарив кулаком по телефону і вилаявся. Зайнято! Їй треба було зателефонувати комусь саме зараз! Він поклав слухавку. Почувся дзвін, коли монетка впала у зворотний жолоб. Прокляття! Маріон Бозецькі вже зникла у церкві, а він усе ще стояв тут, у телефонній будці, намагаючись додзвонитися до Шарлі. Йому потрібно було поговорити з нею, потрібно було поговорити з нею якнайшвидше, незважаючи на їхню суперечку. Він думав про цю суперечку відтоді, як почув голос Торнова по телефону. Він ще не міг все збагнути до кінця, але тут щось прогнило, справді прогнило. Він згадав свої вчорашні аргументи: Торнов майже два тижні вже не носив уніформу. Але це було неправдою. Минулого тижня був день, коли Себастьян Торнов вдягнув свою уніформу. Хоча він був далеко від кварталу Ганзафіртель. На цвинтарі «Шьонгольц» у Панкові. На похороні Еміля Куфельда. Рат схопив монетку з монетоприймача і кинув її назад в отвір для монет. Він сподівався, що вона не розмовляла по телефону з тим чоловіком, який посміхався, адже їхня розмова може тривати цілу вічність. Поки він називав номер, він не зводив очей з дверей церкви, але Маріон Бозецькі, танцівниця з нічного клубу, покоївка та наречена гангстера, ще не з’явилася. Нарешті! Залунали довгі гудки. А потім він почув відповідь Шарлі.