— Будь мужнім, ну ж бо.

Він кивнув — це вона також колись йому пояснювала. Люди та інші розумні істоти розвивалися в тіні Сили, яка не завжди була приязною, тож більшість людей в той чи інший спосіб могли відчути раптові припливи магії. Так само тварини відчувають наближення землетрусу чи вибуху вулкану, інколи тікаючи з місць, де їм може загрожувати небезпека. Дехто відчував дивні запахи, в інших починало боліти те чи інше місце на тілі, треті відчували печію, свербіж, раптовий голод чи запаморочення. В нього ж свербіло між лопатками — там, де важче за все почухати. Справжня злостивість долі, хоча Зорестін колись намагалася його переконати, що така виняткова вразливість, як у нього, — це особливий дар. Коли ж він буркотливо відповів, куди саме вона може засунути собі такий дар, Зорестін не впускала його в будинок, поки він не вибачився.

Кров на поверхні кришталю, здавалося, бліднішала, втрачала барву, форму й консистенцію. За мить темно-червоні плями зникли. Всередині кришталю потроху розгорілися тисячі вогників. Посередині пульсував один — рубіново-червоний.

Альтсін вийняв палець із рота.

— Що воно таке? І чому в мене так болить палець?

— В мене десь була баночка з кров’ю тритона, але щось не можу її знайти. Тож я подумала, що її замінить кров іншого гада. Ти задоволений?

— Не дуже. Ти могла б скористатися кров’ю якоїсь змії. Гадюка була б ідеальною.

Вона усміхнулася.

— Пробач. Ти ж знаєш, що я не люблю голок та інших гострих речей.

— Знаю. А що воно таке?

Вказав на кришталь. — Це дзеркало. Служить для пошуків Сили на відстані: як і тої, що діє, так і тої, що спить. Воно аспектоване на Землю, Вогонь та Воду. Ота червона крапля — це сам кристал, ота світла пляма навколо — Д’Артвеена. Все решта — амулети й талісмани, прокляття, охоронні закляття, активні та пасивні пентаграми, а також усе, що має хоча б якийсь зв’язок із металом, якого торкнулася Сила.

Зорестін зробила кілька жестів, і свербіж посилився.

Він нахилився над кришталем. Вогників були сотні, вони відрізнялися за розміром, кольором і відтінком. Деякі потроху переміщалися. Але один бік дзеркала розсвічувався всього кільканадцятьма іскорками.

— А це?

— Це море. На кораблях, напевне, найбільше амулетів, ніж у всьому місті, але вони зосереджені на малому просторі. Знаєш, навіщо я тобі це показую?

— Ні.

— Бо дзеркало — найпевніший та найшвидший спосіб знайти металевий предмет, який має хоча б якийсь зв’язок із Силою. До Дороги Жертовності залишилося всього два дні, і в цей період Меч еманує особливо сильно. Зумієш його вказати?