Вона поцілувала його в щоку. Дуже по-материному.

— Будь обережний. Ти по вуха в проблемах.

— Знаю… І ще раз перепрошую, що прийшов з такою новиною, — він кисло скривився.

Цьомкнув її в лоба і рушив до дверей.

— Не попрощаєшся?

Він затримався.

— Не люблю прощатися, це мене пригнічує. Але якщо доведеться виїхати — я дам тобі знати. Слово злодія.

* * *

Пішовши з Д’Артвеени, Альтсін попрямував просто до Середнього Волеє. Цетрон сидів на тому самому місці й на тому самомустільці. Лише глечик, що стояв перед ним, точно був інший — принаймні в два рази більший за попередній.

Ватажок гільдії ніяк не прокоментував того факту, що злодій зник майже на годину. Також не розпитував, де той був і що робив. Лише кинув на нього неуважний погляд і знову занурився в пергаменти.

На питання, чи відомо йому щось про погоню, вислану за місто, Цетрон буркнув, що цим займається Деарґон. Альтсін промовчав, забрав документи, які стосувалися храму, й без слова вийшов.

Міг не питати, як справи. Глечик говорив сам за себе.

Потім він зайшов до своєї домівки. Винаймав кімнату в кам’яниці неподалік від порту, де передусім дбали, аби постояльці вчасно платили. Більше їхніми життями ніхто не цікавився.

Хлопець перевдягся, вмився, випив кварту соку квашеної капусти й на годину занурився у вивчення документів.

Храм трохи височів над містом, стоячи на скельному мисі, що врізався в море. Колись його зовнішні стіни становили важливу частину фортифікації, але зараз, разом із добудованим за часів Імперії муром у десять стоп, вони гарантували ізоляцію та відособленість, бо весь комплекс будинків також мав функцію монастиря. На щастя, брама храму замикалася винятково рідко, а всі вартові й храмові браття зараз мали бігати містом і портом.

Вхід до підземелля, де переховували Меч, знаходився за головним олтарем. Існував чималий шанс, що ніхто не помітить його візиту.

Збираючись туди, він вирішив прихопити комплект знарядь для справді важких завдань. Ніколи не відомо, що саме може придатися, а він мав намір перевірити, яким чином можна була вкрасти — дослівно — найбільшу реліквію Храму Реаґвира.