Вона ні на мить не перервала біганини, не ставила жодних питань і навіть не видавала здивованих звуків.

Здавалося, що він із тим же успіхом міг читати вголос несбордійський родовий епос. Причому в оригіналі.

Але коли він закінчив, Зорстін довела, що ніщо не минуло повз її увагу.

— Деарґон був точно впевнений, що ти не мав контакту із Мечем?

— А ти вважаєш, що він випустив би мене з рук, якби все було інакше? Він навіть був упевнений, що я не зустрічався ні з ким, хто доторкався до Меча. Це можна перевірити?

— Авжеж. Аура Меча єдина в своєму роді. Людина, яка стикнеться з нею, і за скількись днів не позбудеться її… Хай йому грець. Ну і як мені розтлумачити сліпому про кольори? Це наче оцей твій запах.

— Красно дякую. А не можна якимось чином це замаскувати?

Вона стенула плечима.

— Не знаю. Я ніколи не мала можливості вивчати цього Меча. З того, що я знаю, ніхто не мав. Жерці стережуть свої реліквії як зіницю ока. Особливо від нас. Цей їхній острах, напевне, спровокований тим, що після докладного вивчення більшість див вияв-ллються звичайним ошуканством, а всі божі присутності — звичайною магією. Деякі жерці володіють Силою краще, ніж більшість адептів.

— А Меч?

— Меч… Гм, я вже казала, що я його не досліджувала, а тих кількох хвилин, які я йому присвятила під час однієї з двох процесій, замало. Але в цьому Мечі є щось більше, ніж просто жрецькі чари.

— Що конкретно? Тільки прошу, без отієї вашої термінології. Я досі не розумію, що воно таке — від’ємне-обернений потенціал.

— Це…

— Зорстін, — скривився він.

— Добре, добре. Меч… Як би тобі пояснити? Бач, Меч Реаґвира — це джерело Сили. Самодійне. Вочевидь, така Сила є всюди: вона плине Стежками, накопичується в криницях та озерах, перемішується, пульсує, викидається у виверженнях, кипить, бурлить і замерзає. Взагалі ми просто говоримо «Джерело Сили», так само як «калюжа» та «океан», бо обидва звуться водою. Інколи Сила є дикою та вбивчою, інколи вона м’яка й лагідна — все залежить від аспекту. Вочевидь, я не кажу про дику, хаотичну магію. Але я ніколи не чула про такий незвичний предмет, як Меч, що був би самостійним джерелом. У цьому й полягає його винятковість, — вона кілька хвилин роздумувала. — У цьому, а ще у факті, що неможливо зафіксувати постійний аспект Сили, що витікає з нього, бо Меч змінюється, має різні відтінки. Одного разу він — Життя, а іншим разом — Камінь, Полум’я, Дерево чи Листок. Якось я навіть відчула Бурульку, хоча лише боги відають яким дивом це сталося, бо Реаґвир, начебто, не надто любить аспектів, пов’язаних із холодом. Кожен із них, використаний відповідним чином, може вилікувати, хоча й не від усіх проблем. Я колись чула, що протягом останніх років у Мечі відчували понад сорок аспектів.