— Володар Битв?

Цетрон кивнув, кисло посміхаючись.

— Так. Бо все це вони роблять в ім’я Реаґвира. Граф — його фанатичний шанувальник. Назвав своїх зарізяк із мечами Праведними й наказав їм стати міською вартою. Трясе Раду. Підігрівав ненависть поміж Виссеринами й ґур-Доресами так довго, аж поки не виявилося, що обидва роди вже неважливі, а насправді містом править граф. Зрештою, не сам. Ієрархи Храму Реаґвира зустрічаються з ним так часто, що могли б уже й переїхати до Високого Міста.

— А інші жерці? He протидіють цьому?

— А що вони мали б зробити? Адже граф не суперечить богам, просто очищає місто від бандитизму й гріха. Як їм засуджувати битву зі злодіями?.. Ґригас також нічого не робить. Повинен був уже рік як тому відіслати повідомлення в Раду, що Ліга не дозволить так себе сприймати. Та замість цього він сидить у Варильні та вдає, що нічого не діється.

Альтсін знав, як виглядають такі повідомлення для Ради. Раптове зникнення патруля варти чи кількох урядників середньої руки, які не володіють наукою дихання водою з каналів. Таким був сигнал, що Ліга Капелюха не бажає, аби її права в Низькому Місті піддавали сумнівам. А коли це не допомагало, капітани, купці й ремісники, пов’язані із членами Ради Міста, починали один за одним згортати свої справи. І тоді Рада Понкее-Лаа або бралася за розум, або кидала всі сили міської стражі на охорону своїх людей, припиняючи гонитву за Лігою. А та досягала бажаного результату.

Вочевидь, Рада могла продовжувати баталії, але це означало б війну на знищення: палаючі кораблі й склади, трупи на вулицях Високого й Низького Міст, найманих убивць, що бігають дахами. Ніхто б не виграв від цієї війни, а навіть якби так сталося, то переможець вийшов би з неї настільки ослабленим, що потім роками б зализував рани. Обидві сторони воліли зберігати нестійку рівновагу.

Але щоб так відбувалося, Раді Міста мала протистояти сильна й відповідно керована Ліга Капелюха. Окремими дільницями й навіть вулицями керували напівнезалежні злодійські гільдії, але всі ватажки складали клятву анвалару, великому отаману Ліги. Віддавали йому десяту частину прибутку, очікуючи взамін вирішення суперечок, стояння на сторожі кодексів і посередництва в конфліктах із законом. Чимало злодіїв вийшли з підвалів після того, як відповідні суми були передані відповідним людям. Чимало вироків були змінені з ламання колесом на галери, з яких можна втекти, або на вигнання, з якого можна повернутися.

Але в ситуації, коли Лігою керував невдаха типу Ґригаса, а кожній гільдії доводилося самій протидіяти нападам графа та його фанатиків, неможливо було стримати різанину. Нічого дивного, що Товстий готувався до війни. Якщо й було щось, що він кохав більше за місто — це була Ліга Капелюха, а точніше — її ідеалізований образ. Але Альтсін мав визнати, що мало хто надавався на звання анвалара краще, ніж Цетрон-бен-Ґорон.