Його гнів і біль, наче жар, що тліє під шаром попелу. Цей жар уже передався Спису Гніву та Поцілунку Спокою, які підтримують його в цьому поході. У цьому світі не повинно залишитися нічого, крім згарищ.
А здавалося, що їх вже ніщо не поєднає…
А здавалося, що їх вже ніщо не поєднає…
Лааль, Ґаллеі, Кан’на й кілька інших безперервно відсилають до нього посланців. Він вбиває їх без хвилі вагання. Він уже достатньо бачив на тому клятому полі бою… Тож простежить, аби тепер увесь світ став таким місцем.
Лааль, Ґаллеі, Кан’на й кілька інших безперервно відсилають до нього посланців. Він вбиває їх без хвилі вагання. Він уже достатньо бачив на тому клятому полі бою… Тож простежить, аби тепер увесь світ став таким місцем.
Нехай його наповнить кров і круки, що влаштовують учту на трупах.
Нехай його наповнить кров і круки, що влаштовують учту на трупах.
Увесь час він має нав’язувати своїм людям Волю.
Увесь час він має нав’язувати своїм людям Волю.
Інакше жоден наказ не був би виконаний як належить…
Інакше жоден наказ не був би виконаний як належить…
* * *
* * *
* * *
Щось схопило його за волосся, шарпнуло вгору, витягло на поверхню. Перш ніж він встиг крикнути, його силою втягнуло до човна. Потім він отримав потужний удар у сонячне сплетіння, захлинувся повітрям, захарчав і зблював на дошки.
— Якщо хочеш померти, хлопче, — почулося з відстані багатьох миль, — зроби мені ласку, не брудни річку. Крім того, ти міг випадково знищити місто, а я, незважаючи ні на що, його люблю.
Воно майже таке саме цікаве, як попереднє.
Злодій впізнав голос, хоча пригадування імені потребувало зусилля. Явиндер. Сьогодні він із ним бився. Сьогодні або сто років тому. Яке це мало значення? Було схоже на те, що йому не пощастило, тож поки не помиратиме.