— Достатньо, Аліє, — сказав Скителі.

— Аліє, — мовив Пол, — не…

— Це моя провина, — зойкнула Алія. — Моя провина.

— То як, Атріде, — сказав Скителі, — починаймо торг?

Позаду себе Пол почув хрипку лайку. Його горло зсудомило від придушеного шалу в голосі Айдаго. Айдаго не повинен втручатися! Скителі вб’є дітей!

— Щоб торгуватися, треба мати щось на продаж, — промовив Скителі. — Чи не так, Атріде? Хочеш повернути свою Чані? Ми можемо це зробити. Гхолу, Атріде. Гхолу з повною пам’яттю. Але мусимо поспішати. Накажи своїм друзям принести кріогенний резервуар, щоб зберегти тіло.

«Ще раз почути голос Чані, — думав Пол. — Відчувати її присутність поруч зі мною. Аххх, тому вони й дали мені Айдаго-гхолу, аби я переконався, наскільки таке відтворення відповідає оригіналу. Але тепер повне відтворення… за їхню ціну. Я назавжди стану знаряддям тлейлаксу. І Чані… прикована до того ж фатуму під страхом загрози дітям, ще раз стане жертвою інтриг Квізарату…»

— Який засіб тиску ви використаєте, щоб повернути Чані її пам’ять? — спитав Пол, намагаючись, щоб його голос звучав спокійно. — Змусите її… убити одну дитину?

— Використаємо всі потрібні нам засоби, — відповів Скителі. — Слово за тобою, Атріде.

— Аліє, — промовив Пол, — поторгуйся з цією істотою. Я не можу торгуватися з тим, кого не бачу.

— Мудрий вибір, — зловтішно реготнув Скителі. — Гаразд, Аліє, що ти як агент свого брата запропонуєш мені?

Пол опустив голову, змусивши себе до найспокійнішого зі спокоїв. І нараз щось зблиснуло йому перед очима, наче видіння, але й не видіння. Поряд із ним був ніж. Там!

— Дай мені час на роздуми, — промовила Алія.