І стомився Абсолют і увійшов у стан Саматгі.

Саме тоді один з ликів Вершника — Срібний намовив людей скуштувати плоду з Дерева пізнання Добра і Зла і відтоді вони стали носіями знань.

Довідавшись про цей вчинок Срібного, Ангел з Тіні наважився розбурхати Абсолюта і все йому розповісти.

Самоуправство Срібного Вершника розгнівило творця і він скинув його на землю, аби той міг заслужити милість і знову бути представлений до намісництва.

6

— І як йому вдалося так нас розвести, — стенув плечима Сивий, коли вони з Сизим і Новим Старим Срібним зібралися у залі.

— Уяви не мав, що ти живий, — запевнив Сизий, — Він переконав нас, що ти згорів у полум’ї, падаючи на землю.

— Не думаю, що Абсолюту сподобалося б самоуправство цього Ангела.

— Мене мали лише відсторонити від управління, але аж ніяк не роздвоювати, а потім ще позбавляти пам’яті, — мовив Срібний.

— Яке зухвальство! Він не мав права самостійно вирішувати твою долю! — підлив масла у вогонь Сизий. — Рішення мало бути триєдиним, колективним.

— У такому випадку воно ніколи не було б ухвалене. — мовив Срібний.

— Але рішення про твоє вигнання не скасоване. — мовив Сивий, — Звідки нам знати чи ти маєш вдосталь благодаті, аби разом з нами керувати Ерами?

— Звісно, — хитнув головою Срібний, — це можете робити Ви.

— Ми? — Сивий з Сизим перезирнулися. — Нам удвох не впоратися.

— Тоді розсудимо так: земне втілення я відбув, в місце сили — лабораторію — мене допустили. Отже, певний ліміт благодаті я маю…

— Тоді будемо виконувати управління втрьох, — зітхнув Сірий і глянув на Сизого.

— Краще виконувати свій обов’язок, навіть якщо для цього не достає благодаті, аніж не виконувати його взагалі. — мудро розсудив Сизий…

…Богиня покинула Еру Риб.

Це повідомили у неділю вранці, щойно сонце зійшло над містом.