«Треба йти швидше, — сказав він сам до себе, — раптом з’ясується, що я не той за кого мене мають і клятій машині накажуть розшукати і знищити мене»…
…Байкер загальмував перед самісіньким його носом. Перш ніж Нік оговтався — відчув як невідомий, з голови до ніг зодягнений у чорне спорядження ударив його в ліве плече, хоча цілився в голову. Це Нік зрозумів одразу, якби він вчасно не вивернувся все скінчилося б вкрай сумно. Отже, його намагалися відключити.
Нік відбив ще кілька нападів і пішов у наступ. Двобій тривав довго, суперник виявився сильний, до того ж, на відміну від нього, зодягнений як для бою. Нарешті Ніку вдалося зірвати з голови ворога шолом. З-під нього посипалось густе золотисте волосся, а потім з’явились прекрасні люті очі.
Нік вивернувся і вхопив нападницю за шию — під пальцями замість пульсу відчув міцну арматуру. Це його спантеличило. Проте, він не відступав, а лише міцніше притис ворога. Незнайомка відключилась і повисла у нього на руках, з її потилиці викотилась стальна клавіша. Нік миттю підхопив її і завбачливо запхав у кишеню і лише потім втямив, що бився з роботом.
Востаннє озирнувшись на свого нерухомого ворога, він рушив вперед.
Важко сказати скільки тривали його мандри, але врешті
…Незнайомець сидів на стільці інкрустованому сапфірами, великими непідробними… І Нік застиг у цілковитій розгубленості.
— ТИ?
— Я знав, що ти прийдеш, — відповів срібний голос. — Бачу моїм помічники не вдалося з тобою впоратися.
— Я шукав тебе всюди, але аж ніяк не чекав побачити тут. Що ти тут робиш? — вигукнув Нік.
— Раніше ти був більш здогадливим, брате, — розсміявся співрозмовник, — Я — Срібний.
Думки закрутились у Ніковій голові, раптом в мозок хлинула така лавина інформації, що він мало не отетерів.
…Інформація про його попередні втілення, цілі, втрати, ворогів. Донедавна все це було приховано від нього, витиснуто на задвірки підсвідомості, а тепер — безперешкодно проникло в розум, стало частиною його пам’яті і викликало небувалу агресію.
— А щоб тобі, — вилаявся Нік і стис кулаки, — Срібний — це Я. Ти — лише один з Ангелів.
— Так було раніше. Доки ти не вступив у протиборство з Абсолютом. — проспівав срібний голос у відповідь, — Відтоді намісництво дісталося двом Вершникам. Але Вершників не може бути двоє. Намісник завжди тригловий і шестирукий.
Нік підняв посох і спробував поцілити ним у людину на троні, але рука його напівзігнутою застигла в повітрі.
— Тільки без дурниць, Ніку. — мовив Рен, — Ти ще не все зрозумів. В цій лабораторії все влаштовано так, що імпульси твоїх думок, надходять одночасно і в мій мозок. Тому тобі ніколи не знищити мене.