— А ваші екрани?

— Мовчать як і раніше. На добраніч, маленька Лю! І нехай час прискорить свій біг.

— Нехай час прискорить свій біг. На два тижні… А відтак нехай уповільнить, Юро…

* * *

Таджибаєв допитливо дивиться на свого помічника.

— Нічого нового, професоре. Екрани мовчать.

— Зв’яжися з нашим космодромом у Центральних Каракумах, голубе. Дізнайся, в якому стані монтаж четвертої фотонної.

— Я розмовляв з ними увечері. Післязавтра почнуть монтаж головного прискорювача.

— Хай не починають.

— Не починати?! Значить…

— Нічого не значить. Корпус необхідно піддати ще раз термічній обробці. Десятиразовій… З максимально досяжною температурою й тиском.

— Терраніт може не витримати, професоре.

— Якщо не витримає, найближчими роками старту не буде. А якщо витримає, — в четвертій фотонній полетять люди.

— Коли?

— Рівно через рік.

— Навіть якщо жодна з раніше відправлених фотонних ракет ще не повернеться?

— Навіть і в цьому випадку, голубе!

— Значить, перемога?