— Поки не зовсім зрозуміло, що відбувається з експериментальними ракетами, — сказав професор Таджибаєв. — Як тільки швидкість наближається до субсвітлової[133], — втрачаємо інформацію. Екрани замовкають…

Він указав на матові прямокутники екранів.

— Ваші ракети перестають існувати, колего, — посміхнувся старий академік Кранц. — Перестають існувати як фізичні тіла. Досягши критичної швидкості, їх маса перетворюється на енергію.

— Чи варто відновлювати стару суперечку, — м’яко заперечив Таджибаєв. — Усі варіанти розрахунків показують, що маса ракети повинна зберігати стійкість не лише при субсвітлових, але й при надсвітлових швидкостях. Тому ми й будуємо фотонні прискорювачі, здатні надавати кораблеві швидкість, що перевищує швидкість світла[134]… Чи досягають наші ракети такої швидкості — інше питання. Екрани наразі мовчать. Але хіба останніми роками не вдалося довести, що швидкість світла — зовсім не така стала величина, як, наприклад, вважалося у двадцятому сторіччі? Коли Вища Рада дасть нарешті згоду на відправлення фотонної ракети[135] з людьми…

— Саме це я і вважаю авантюрою! Експериментальні фотонні ракети з автоматами обійшлися людству дорожче від добре спорядженої зоряної експедиції. Праця мільйонів людей, колосальні кількості енергії витрачені даремно. Ми не знаємо долі зниклих ракет і, ймовірно, ніколи не дізнаємося. І ось тепер, ще нічогісінько не довівши, ви ладні ризикувати життям людей… Ви фантазер, колего, одержимий фантазер… На наступному засіданні Ради я голосуватиму за припинення експериментів з фотонними ракетами.

— А я — наполягатиму на їх продовженні, — тихо сказав Таджибаєв.

* * *

Професор повернувся із засідання Ради академії вночі. Крізь прозорий купол Головного пульта управління Юрій побачив, як спалахнули в долині зелені сигнальні вогні ракетодрому. Відтак срібляста сигара стратоплана ковзнула на тлі зубчастого, покритого снігом хребта вниз, назустріч різноколірному розсипові вогнів далекого селища.

Юрій поглянув на матові контрольні екрани. Вони мовчали. Вічка сигнальних ламп не світилися. Стрілки приладів завмерли на нульових позначках. Відтоді, як був утрачений зв’язок з останньою експериментальною ракетою, гігантська обсерваторія завмерла в напруженому очікуванні.

Величезні радіотелескопи, встановлені на найвищій вершині Зеравшанського хребта — крижаній піраміді Чимтарзі, вдень і вночі націлені в безкраю далеч космосу — туди, де зникли ракети. Вся приймальна апаратура налаштована так, щоб ловити і розшифровувати лише сигнали фотонних ракет. Складна система фільтрів затримує будь-які сторонні випромінювання, починаючи від земних радіопередач і закінчуючи потоками частинок, які безперервно шле космос. Тому мовчать екрани і не ворушаться стрілки. Від зниклих ракет немає вістей.