— Вочевидь, гігантський болід. Він упав десь поблизу.

— Ви бачили його? — запитав Стонор.

— Так.

— І певні, що це болід?

— Т-так…

— А може, це міжконтинентальна балістична ракета? — невпевнено протягнув лікар.

— За допомогою якої росіяни хотіли знищити нашу станцію, — додав Лоу.

— Не дотепно, — образився Жиро. — Ваші співвітчизники проводять випробування ракет на мисі Канаверал. О, вони цілком могли, цілячись у південний Атлантик, поцілити в Антарктиду.

— Це був болід, — сказав Рассел. — Він з’явився на північному заході, пролетів над станцією й вибухнув над плато на південний схід від нас. Я виразно спостерігав різке зменшення його швидкості. Перед ним у цьому самому напрямі пройшов метеорний потік.

— А зараз видно щось? — поцікавився Стонор.

— Ні, заметіль посилилася. Сніг несе вище об’єктива перископа.

— Встановиться погода, пошукаємо уламки, — сказав Стонор, закурюючи сигарету. — Новий метеорит з Антарктики — це сенсація.

— Нічого не знайдете, — сердито заперечив Лоу. — Вітер жене зараз по плато сотні тисяч тонн снігу. Всі сліди будуть поховані найнадійнішим чином. Чи не так, Джеку?

Рассел зістрибнув на підлогу і мовчки знизав плечима.

— Куди? — запитав Стонор, бачачи, що астроном узявся за портьєру вихідних дверей.

Рассел указав пальцем догори.

— Лише ні кроку від входу, — попередив Стонор. — Чуєте, що там коїться?..

Рассел кивнув і зник за важкою портьєрою.

Через декілька хвилин він повернувся, обтрушуючи сніг з бороди і вусів.

— Бачили щось? — запитав лікар.