Светлый фон

Стонор постукав лижною палицею в металеві закрижанілі двері.

У чистому морозному повітрі раннього антарктичного ранку удари пролунали, мов гонг. Проте за дверима ніхто не відгукнувся. Стонор чекав, закусивши губи. Під’їхав Рассел, волочучи санки з Генріхом.

— Спить він, чи що? — роздратовано пробурчав Стонор, знову заходившись гамселити палицею в двері.

За дверима як і раніше було тихо.

— Що ви здійняли такий шарварок?! — крикнув Лоу, який затримався біля метеорологічної будки. — Б’юся об заклад, що пан лікар уночі не витикав носа назовні. Біля будки жодного сліду. Плакали спостереження…

— Удосвіта мело, — відзначив Стонор. — Сліди могло занести.

— Гей, Червона Шапочко, вставай, бабуся приїхала! — загорлав Лоу і, вклавши два пальці в рот, пронизливо засвистів.

Однак і після цього розбійницького свисту, супроводжуваного дробом паличних ударів по металевих дверях, ніхто не відгукнувся.

— Може, з ним щось трапилося, — стривожено промовив Стонор. — Такий гармидер підніме на ноги навіть до нестями п’яного… Доведеться ламати двері.

— Стривайте, — втрутився Рассел. — Двері ще знадобляться. У льосі під метеобудкою є запасний радіопередавач.

— Ідея! — крикнув Лоу. — Спробуємо почати перемовини по радіо.

Метеоролог повернувся через кілька хвилин, тягнучи маленьку блискучу скриньку. Зсунувши хутряну шапку набакир, притиснув до вуха один навушник. Спалахнуло зелене вічко на панелі передавача. Лоу уже відкрив рота, щоб вимовити позивні, але нараз вирячив очі і застиг у подиві.

— Ну що там ще таке, Фреде? — перелякано запитав Стонор, переставши грюкати палицею в двері. — Що трапилося?

— Ні, ви послухайте лише! — вирвалося у Лоу. — Візьміть навушники. Що за кретин!..

Стонор квапливо схопив навушники.

— Алло, Крижана печера, Стонор, Рассел, відгукніться! — виразно почув він уривчастий шепіт лікаря. — Свята Терезо Ліможська, діво Маріє, у ваші руки… алло, переходжу на прийом…

— Мерщій, Фреде, він перейшов на прийом.

Лоу відкашлявся і пустив у ефір такий набір химерної лайки, що Стонор відвернувся, а Рассел заходився збентежено скубати бороду.

— Ти мене зрозумів, Червона Шапочко? — запитав на закінчення Лоу. — Переходжу на прийом.