За дверима почулася метушня. Вочевидь, лікар розбирав барикаду. Відтак брязнули металеві засуви. Двері здригнулися і ледь прочинилися.

В утвореній шпарі зблиснули окуляри лікаря.

Лоу, що стояв біля дверей, штовхнув їх плечем. Двері відчинилися. Засліплений сонцем і блиском снігу лікар, мружачись, відступав углиб коридору, виставивши перед собою довгу сталеву острогу[180]. З кишень його халата стирчали рукоятки пістолетів. За поясом був заткнутий широкий ніж для розбирання китових туш.

— Ні, ви погляньте на нього! — вигукнув Лоу, на всяк випадок виставляючи вперед лижну палицю, щоб відбити можливий удар остроги.

— Боже, Фреде, любий! — вигукнув Жиро, відкидаючи острогу і розкриваючи обійми.

— Легше на поворотах, Червона Шапочко! — попередив Лоу. — Цілуватися будемо після сніданку, а зараз допоможи втягнути Генріха. Він паралізований.

* * *

Після сніданку зібралися на «військову раду».

— Зараз головне — зникнення Латікайнена і хвороба Ковальського, — сказав Стонор. — Це речі реальні. І про них ми мусимо перш за все подумати… Які ваші міркування?

— Треба повідомити по радіо про зникнення Тойво і просити допомоги, — запропонував Лоу. — До її прибуття самим продовжувати пошуки в лабіринті.

— У першій частині твоя пропозиція нереальна, Фреде, — заперечив Стонор. — Ніхто в цю пору року не пошле літака до Антарктики. Крім того, у нас не вистачить сил приготувати посадковий майданчик для важкого літака. Не забувай, що нас закинули сюди вертольотами. Що ж до пошуків Тойво в лабіринті, — я… вважаю їх марними. Генріх, до того як він знепритомнів, оглянув верхню частину лабіринту. Ми з Расселом обстежили нижню. У лабіринті Тойво, вочевидь, немає. Він не міг відійти сам далеко від входу. Я припускаю інше: Тойво повернувся, коли Генріх був у лабіринті. Виявивши, що печера порожня, а радіо не працює, він спробував ще до припинення завірюхи дістатися до Великої кабіни. Адже він геолог: природно, що він хотів швидше повідомити нас про родовище… Стежку замело, він заблукав…

— Тойво — фін, і з його північною розсудливістю, далебі, не здатен на таку витівку, — заперечив лікар.

— Мені також це видається маловірогідним, — відзначив Лоу. — Немає жодних доказів, що він виходив з печери.

— Сліди біля входу. Ми з Джеком бачили їх.

Лоу із сумнівом хитав головою.

— Твоя думка, Генріху? — запитав Стонор.

— Не… знаю… — насилу повертаючи язиком, прошепотів поляк. — Я пам’ятаю все… туманно… Якась… завіса… тут. — Він торкнувся здоровою рукою чола. — Все… намагаюся пригадати… І… не можу…

— Це мине, — поспішно сказав лікар.