Він дюйм за дюймом оглянув весь корабель.

— Авжеж, — сказав він, — поглянь-но, тут на нейтринному обтічнику емблема у вигляді інфрачервоної ящірки. Фабричний знак Лазлару. Його власник зовсім міри не знає.

— Якось повз мене пролетіла одна така штукенція поблизу Аксель Небули, — сказав Форд, — я саме піднімався на орбіту, а вона прошмигнула повз мене і, уяви, її двигуна зовсім не було чути. Просто неймовірно.

Зафод присвиснув зі знанням справи.

— А через десять секунд, — сказав Форд, — ця штуковина врізалася прямісінько у третій супутник Джаглан Бети.

— Та невже?

— Втім, на вигляд це чудовий корабель. Ззовні нагадує рибу, рухається, як риба, але керувати нею, то краще вже коровою. Форд повернувся у протилежний бік.

— Агов, ану поглянь-но сюди, — гукнув він, — з того боку велика фреска у вигляді вибуху зірки. Це фабричний знак «Небезпечної зони». Цей корабель напевно належить Хотблекові. Ото щасливчик. Вони виконують цю жахливу пісню. Ти ж пам’ятаєш. Вона ще закінчується тим, що космічний корабель падає на Сонце. Вони вважали, що це неабияке видовище. Хоча й дороге, якщо зважати на те, скільки витрачалося на одноразові зорельоти.

Але увага Зафода була прикута до чогось іншого. Він втупився у корабель, який стояв біля лімузина Хотблека Дезіато. У нього відвисла щелепа.

— Це, — сказав він, — це… справді дуже шкідливо для очей…

Форд теж поглянув на нього. І теж застиг як укопаний.

Зореліт був збудований за класичними і простими канонами, нагадував собою сплющеного лосося двадцять ярдів завдовжки. Акуратний і гладенький.

У нього була тільки одна особливість.

— Він такий… чорний! — сказав Форд Префект. — Навіть важко розгледіти його форму… він наче поглинає світло!

Зафод не обзивався. Він не зводив від корабля закоханих очей.

Його чорнота була такою насиченою, що важко було сказати з певністю, на якій відстані від нього ви стоїте.

— Очам нема за що зачепитися… — сказав здивований Форд.

Його переповнювали емоції. Він вкусив себе за губу.

Зафод, наче заворожений, поволі наблизився до корабля. О, як він бажав стати його власником. Він простягнув руку, щоб погладити поверхню. Рука повисла в повітрі. Він знову простягнув руку, щоб погладити поверхню.

Рука знову зупинилася.