— Клан Б’єдор зичить здоров’я і плодючості усім нам, а також радіє тому, що одна з нас несе у собі зародок нової розумної істоти, — продовжила тлумачити думки чужих піфійка.

«Правильні хлопці ці рептилоїди, — подумав Вольск. — Зробили комплімент вагітній жінці і нам побажали плодючості. Всім зрозумілі позитивні речі, незалежно від расової належності та ментальних розбіжностей».

— А ще вони кажуть, — провадила далі Тарасваті, — що отримали повідомлення про початок війни на Сельві й висловлюють нам свою підтримку. Вони кажуть, що їхні військові зорельоти зараз допомагають нашим обороняти Сельву від ґиргів.

«Союзники, значить, — зрозумів Вольск. — Це добра новина. Як не крути, а ящери — древня раса. З їхнім досвідом і технологіями Повзучих буде легше відбитись від ґиргів… Якщо від ґиргів взагалі можливо відбитись».

Ящери, наче за командою, підняли свої праві кінцівки, розвернулись на місці й неквапом покрокували вглиб Лабіринту.

— Вони запрошують нас йти за ними, — повідомила Тарасваті.

Процесія рушила пандусом й за хвилину опинилась у тунелі, обличкованому вже знайомими Вольску шестикутними плитами. Техноархеологу здалося, що він знає, куди їх ведуть. Світлові колони Зали Часу[63] все ще стояли перед його очима. Але його передчуття не збулися. Пройшовши великим тунелем кілометрів зо два, ящери завернули до вужчого бічного проходу. Він привів рептилоїдів і людей до круглої зали з шатровою стелею. Посеред зали на гранітному постаменті стояли два великі біоконтейнери авреліанського виробництва.

— У них знаходяться сестра Овіта і відступниця Шерма, — повідомила Тарасваті. — Ґ’орміти пропонують нам обмін. Ми залишаємо Кішу погостювати у них, а на лінкор забираємо обидва творіння Тейсанболона.

— Обмін «живими щитами»? — запитав Зоран.

Ніхто йому не відповів.

— Ми з Гуммом хочемо попросити аспінш[64] і захисту в Храму, — несподівано мовила Мулан.

— Храм почув тебе, — сказала їй Тарасваті після довгого напруженого мовчання. — Храм прийме рішення.

Потім Знаюча звернулась до Вольска. Той спочатку не зрозумів, що голос жриці звучить не в комунікаторі, а у просторі його мислення.

«Ґ’орміти клану Б’єдор хочуть поспілкуватись із тобою, — протранслювала техноархеологові Тарасваті. — Це стосується гнізда ґиргів».

«Я готовий».

«Ми утрьох зі Знаючою Р’аавал пройдемо до кімнати безпечного спілкування. Решта нас зачекає».

«Кімната безпечного спілкування?»

«Приміщення на кшталт нашої „червоної зони“. Але незрівнянно надійніше».

Від групи рептилоїдів відокремився ящер, шолом якого прикрашали вирости, що утворювали своєрідну «корону». Він попрямував до виходу із зали. Тарасваті жестом наказала людям залишитись у круглій залі.