— Кому ви її передали?

— Епу Мальрону.

— Хто це?

— Він мабедан-мабед[65]. Верховний жрець нашої віри.

— Що за віра?

— Ми віримо у Спасителя і Повернення.

— Секта «Близького Повернення»? Знаю. Ваші єдиновірці повбивали на Тіронії купу народу.

— Мене не було тоді на Тіронії.

— Авжеж, Наталія, вас там не було. Це сталось давно, ще за часів Смути. Проте ми, тіронійці, добре пам’ятаємо ту різанину… — імперський комісар дивився тепер на клонку, як на отруйну комаху. — Наталія, зізнайтеся, це ж ви посвятили Бургу в священні бійці-смертники?

— Зізнаюсь. Ритуал здійснила я.

— Самі чи разом із Лідою Унно?

— Намісниця побажала бути присутньою при ритуалі ніргом-расідан[66].

— З якою метою?

— Такі речі її збуджували.

— Збуджували? І більше ніяких мотивацій?

— Я не знаю.

— Навіщо Унно наказала вбити Тену Ферфакс?

— Тена відмовилась спати з нею.

— І тільки? У вас, Наталія, як я бачу, все суще зводиться до сексу. По-вашому, Ліда Унно, донька сенатора і герцога Корвін-Кларта, наказала Бурзі вбити офіцера, доньку головного судді флоту лише за те, що дівчина відмовилась лягти з нею в ліжко? Нісенітниця.

— Так сказала намісниця. Про інше мені невідомо.