Одночасно вона все ще залишалась у своєму фізичному тілі, й відблиски Арташахра блукали ебеновим обличчям тієї, яка заплатила всі борги світові, скинула всі тягарі та умовності й готувалась до найшляхетнішої з усіх можливих мандрівок. Уже тепер Найга відчувала несамовите полегшення. Світ спадав з неї, немов ланцюги з в’язня, залишаючи чисте, милосердне й не зіпсоване бажаннями та сумнівами Світло. Поступово стаючи ним, вона одночасно відчувала і усвідомлювала кілька рівнів сущого. Так забажалось примхливому духові чорної соми, і Найга, донька Чайдри, радісно корилась його бажанням.

Мандрівка почалась і тривала, тривала, тривала…

Перебуваючи одним цілим з островом, вона відчула прибуття дискоїда. Коли опори «літаючої тарілки» торкнулись покриття злітного майданчика, їй здалось, що на її спину сіла муха. З дискоїда вийшли люди і рушили до будинку. Найга передбачила їхнє прибуття. Минуло вже п’ять годин, як вона вимкнула захисні системи помістя і наказала будинку не чинити опору прибульцям.

Коли один із них увійшов до Зали Предків, Найга впізнала його, не обертаючись й не розплющуючи очей.

— Доброго вечора, Марков, — привітала вона поліцейського.

— Звідки вам відомо, хто я? — імперський комісар, наче загіпнотизований сполохами священного полум’я, дивився на силует жінки у «лотосі», непроглядно-чорний на тлі палаючого Арташахра. Агенти Джи Тау стояли за його спиною, чекаючи наказів.

— Ми вже зустрічались із тобою, Марков. На Кідронії. Пам’ятаєш урочисте прийняття в апартаментах Джилі на базі Гардік? Ти був там із баронесою Вей. Ми їли страви з кідронійських спрутів.

— Я вас там не бачив.

— Я сиділа в самому кінці столу, з офіцерами-техніками. Було б весело, якби Джилі посадив свою коханку поряд із законною дружиною… В тебе тоді був смішний браслет із детектором токсинів. Ти й далі носиш цю іграшку?

— Ні, не ношу. Загубив десь.

— Шкода. Прикольна іграшка.

— Найго, вас звинувачують в організації спроби вбити виконувача обов’язків Надзвичайного міністра колонії, генерал-полковника Ланса Маккосліба…

— Він живий?

— Ви погано підготували вбивць.

— Месників. Ваш міністр та його дружина — тричі прокляті маргарзани, винні у загибелі Джилі, Ферфаксів, Мії та ще багатьох артаванів і Тих праведних, що схилялися перед Мечем і йшли Залізним шляхом до землі праведних, — голос Найги стишився. — Смерть месника солодка, мандрівка коротка, і є кому зустріти його в благословенних полях Йїми…

— Ви прийняли отруту?

— Тобі, тіронійцю, лише отруєння в голові. Я випила дружнього бога. Я спожила благої чорної соми звільнення…