10 юна 417 року Ери Відновлення.

Перед тим як увійти до родового святилища, Найга Палангус зняла одяг і прикраси, залишивши на собі лише пояс, сплетений із трьох шовкових шнурів. Вона здійснила ритуальне очищення джерельною водою і розташувалась на семикутній циновці, розстеленій перед вівтарем. Там, поряд із негасимим полум’ям Арташахр, на самшитових підставках спочивали три мечі: сімейний дворучник Палангусів з іменними тагмами дванадцяти посвячених предків Найги, трьохсотлітній меч Дому Ферфаксів та акінак Тени Ферфакс, на лезі якого запеклась кров її вбивці. Біля мечів Найга поклала свої військові нагороди. Срібний Капітанський хрест Ордену Корабля і Зірки і восьмикутну відзнаку Рубінового Грона[72]. Світло Арташахра спалахувало і мінилось на каменях, емалях і металевих гранях імперських орденів. Срібло під цим світлом відблискувало шафраном і охрою, у рубінах пульсувала зловісна пурпурова темрява.

Для своєї останньої медитації у Залі Предків Найга зварила чорну сому[73]. Вона випила її не кваплячись, смакуючи кожен ковток густого напою зі специфічним запахом лісових нетрів Землі. Доки дух чорної соми не заволодів її тілом, вона підписала заздалегідь складений заповіт, поклала його до футляра і запечатала воском, відтиснувши родовий герб. Замість печатки вона використала рельєф із головою грифа, який майстри минулих часів помістили на держаку меча Палангусів[74].

Потім тіло Найги набуло пози лотоса. Вона уявила, що її плоть зливається у єдине ціле з островом Фанар, на якому двісті вісімдесят три роки жила її сім’я. Подумки вона злилась із мурами Залу Предків, з трьома поверхами і підземними бункерами родового будинку, з павільйонами і допоміжними спорудами помістя Палангусів. З дорослими, молодими і вмираючими садовими деревами, кущами і квітами, з посипаними океанським піском доріжками, з майданчиком для швидкісного конвертоплана, пляжем, енергетичною станцією і спортивним комплексом на серпатому узвишші. Вона відчула, як теплі хвилі Південного океану, наздоганяючи одна одну, набігають на пляж, як вітер крутить лопасті вітряних генераторів, як працюють градирні у житловій споруді, як повзають кімнатами і доріжками невтомні роботи-прибиральники, як у підземному кублі під ангаром зростають личинки отруйної диплоподи.

Найга злилась з водою підземних джерел, з фільтрованим повітрям усередині будинку і з живим повітрям Аврелії навколо нього. Злилась з тими хмарами, що неквапом пливли над островом, і з тим дощем, що збирався щедро пролитись на городні ділянки, вкриті товстим шаром модифікованого ґрунту. Злилась з могилами на сімейному цвинтарі й тінями предків, котрі повстали з інобуття, щоб зустріти її на порозі іншого Всесвіту.