24 юна 417 року Ери Відновлення.

Обшук в апартаментах покійної намісниці тривав більше доби. Слідча група Маркова приєдналась до кримінологів Джи Тау вже тоді, коли ті закінчили шукати вибухівку, токсини та небезпечні псевдожиттєві форми. Нічого з перерахованого не знайшли.

Імперський комісар затримався у внутрішніх кімнатах намісниці, де зберігалась найкоштовніша зброя з колекції Ліди Унно. За спальню тут правила велика зала, декорована в стилі земного середньовіччя. Її стрільчасте склепіння прикрашали голови химер, грифонів і мантикор з хтиво висолопленими язиками.

Над розкішним ліжком висів вправлений до широкої рами старовинний відбиток in tablio. Текст на ньому свідчив, що ця гравюра зображає «Летючий вогонь, що знищив місто Чикаго 8 жовтня 1871 року». Автор (а можливо, й свідок тієї катастрофи) вирізьбив детальне зображення гинучого міста. Дахи триповерхових будинків палали, перелякані люди втікали від зграї кульових блискавок, а розгублені пожежники у кумедних шоломах заливали водою вікна третіх поверхів.

«Наче адельми напали!» — подумав Марков і пройшовся вздовж вітрин із шаблями, сокирами і ножами. Власниця колекції присвятила кожну вітрину певній історичній добі та певному регіону Землі. В одній були зібрані степові акінаки та вигнуті сікачі з Ірану і Близького Сходу, в іншій — розбійницькі чекани «ге» і «цюй», якими орудували харцизи на дорогах середньовічного Китаю. Ще одна вітрина була заповнена турецькими, татарськими і козацькими шаблями. На стіні, над цією вітриною, Марков зауважив порожні шкіряні петлі. Він припустив, що саме тут могла висіти шабля, якою Бурга вкоротила життя Тені Ферфакс. Поряд тьмяно відблискувало лезо ще однієї шаблюки з темляком, до шнура і китиць якого давні майстри вплели золоті та срібні нитки.

Марков вийняв шаблю з петель, відчув важкість і прохолоду шляхетної сталі. Він зробив кілька пробних замахів, але в руці імперського комісара шабля рухалась незграбно, без бойової грації і веселого свисту. Марков повернув зброю на місце і присів на краєчок ліжка намісниці. Цей вівтар Астарти кримінологи Джи Тау вже перевірили на наявність біологічних слідів. Ліжко виявилось незаймано чистим. Як і решта ліжок, ковдр, шкір та кушеток в апартаментах покійної Ліди Унно. Жодних слідів тих розваг a la Sardanapalas, про які пліткував увесь Сектор Кастора.

Комісар здогадувався, чому Ленго-Батріс залишився (залишилася) в цих кімнатах після смерті намісниці. Передбачливе творіння Тейсанболона намагалося позбавити імперських криміналістів засобів для ідентифікації його жіночої форми. Клон ретельно стер (стерла) усі записи та сліди свого перебування у гаремі Унно. Проте досвід поліцейського підказував Маркову, що у п’ятому столітті Ери Відновлення знищити геть усі сліди неможливо. Практично всю побутову та комунальну техніку оснащували функціональними реєстраторами. Якщо Ленго-Батріс й додумався (додумалась) вичистити мікрочіпи пам’яті роботів-прибиральників, сервіраторів та охоронних систем будинку, то дістатись до облікового обладнання купола — без ризику потрапити до поля зору поліції і Джи Тау — він (вона) не зміг (не змогла) б.