— Ці створіння живуть і дихають в електромагнітному полі. Навіть якщо вони скалічені й ізольовані, хто знає, скільки нашої технічної інформації вони змогли прочитати крізь стіни?

— Ти маєш розповісти це Сарасті, — сказав я.

— О, Сарасті знає. Чому ж іще, по-твоєму, він не дозволив їх відпустити?

— Він ніколи не казав нічого про…

— Було б божевіллям, якби він це зробив. Він же продовжує посилати вас униз, адже так? Невже ти думаєш, що він розкаже вам усе, що йому відомо, а тоді відрядить вас у лабіринт, який кишить мінотаврами, здатними читати думки? Він знає і вже прорахував усе тисячу разів, — очі Каннінґема яскравими маніакальними цятками палахкотіли на позбавленій будь-якого виразу масці. Він звів їх до центру барабана і, ні на децибел не підвищивши голосу, запитав: — Правда ж, Юкко?

Я перевірив активні канали в КонСенсусі.

— Не думаю, що він слухає, Роберте.

Вуста Каннінґема розтягнулися у щось, що було б жалісливою посмішкою, якби решта м’язів обличчя могли до них приєднатися.

— Йому й не потрібно слухати, Кітоне. І шпигувати за нами не потрібно. Він просто знає.

Дихання вентиляторів. Майже непомітне гудіння рухомих частин. А тоді у барабані пролунав безтілесний голос Сарасті.

— Усі до конференц-зали. Роберт хоче поділитися новинами.

Каннінґем сидів праворуч від мене. Стіл для засідань підсвічував знизу його пластмасове обличчя. Біолог втупився в освітлену поверхню і злегка погойдувався. Його губи безгучно повторювали якесь заклинання. Навпроти нас сиділа Банда. Ліворуч від мене Бейтс одним оком стежила за тим, що відбувається, а іншим — за розвідувальними даними з передової.

Сарасті був з нами лише астрально. Його місце на чолі столу лишалося порожнім.

— Розповідайте, — наказав він.

— Нам потрібно забиратися звід…

— Із самого початку.

Каннінґем сковтнув і знову почав.

— Їхні пошарпані рухові нерви, дію яких мені ніяк не вдавалося зрозуміти, незрозумілі перехресні зв’язки є насправді логічними елементами. Шифратори працюють з розподілом часу. Їхні сенсорні та рухові сплетіння в період відпочинку виконують функцію асоціативних нейронів. Тож кожна частина системи може використовуватися для когнітивних процесів, якщо вона не виконує іншої функції. На Землі не виникло нічого навіть приблизно схожого. А це означає, що вони можуть виконувати неймовірні обчислення без спеціальної асоціативної нервової тканини.

— Отже, їхні периферійні нерви здатні думати? — насупилася Бейтс. — І вони можуть пам’ятати?