— Ми не знали, що він наважиться на таке. Ніхто з нас не знав.

— І навіщо він це зробив? Щоб виграти суперечку?

— Він каже, що саме тому.

— І ти йому віриш?

— Можливо. — Вона знизала плечима. — Хто знає? Він же вампір. Він… загадковий.

— Але його особова справа… Він же ніколи раніше не вдавався до відвертого насильства…

Вона похитала головою.

— А навіщо б йому це робити? Йому не потрібно ні в чому переконувати нас, решту. Ми й так мусимо беззастережно виконувати його накази.

— Я також, — нагадав я їй.

— Він не тебе намагався переконати, Сірі.

Он як.

Зрештою, я ж тільки провідник. Сарасті влаштував виставу не для мене, я був лише засобом, і…

…і він готувався до другого раунду. Але навіщо вдаватися до таких крайнощів, якщо Земля ніяк не могла вплинути на наші дії? Сарасті не вірив, що гра закінчиться тут. Він сподівався, що у світлі його бачення Земля зможе вжити певних заходів.

— Але яка тепер різниця? — вголос подумав я.

Вона поглянула на мене.

— Навіть якщо він має рацію, що це змінює? Як ось це… — я підняв підлатану руку — щось змінює? Шифратори розумні, байдуже, є у них свідомість чи ні. Вони в будь-якому разі становлять потенційну загрозу. Ми досі не знаємо про них нічого певного. Тож яка різниця? Навіщо він зробив це зі мною? Яке це має значення?

Сьюзан повернулася до Великого Бена й промовчала.

З її обличчя до мене звернулася Саша.

— Велике значення, — відповіла вона. — Бо це означає, що ми напали на них ще до відльоту «Тезея». Навіть до Вогнепаду.

— Ми напали на…