— Коли він змінив газову суміш. Ти ж мав почути її. Хіба ти не тому там опинився?

— Він викликав мене до свого намету. І наказав дивитися.

Вона похмуро глянула на мене.

— Ти не намагався спинити його?

Я не міг відбитися від звинувачень у її голосі.

— Я просто… спостерігав, — слабко відказав я.

— Я думала, що ти намагався спинити його, щоб… — вона похитала головою. — Думала, тому він на тебе накинувся.

— Хочеш сказати, що це не було підлаштовано? Що ти не брала в цьому участі?

Я не вірив їй. Але знав, що Джеймс не бреше.

— Я подумала, що ти намагався захистити їх, — Джеймс тихо, сумно засміялася з власної помилки й відвела погляд. — Я мала б здогадатися.

Мала. Вона мала б знати, що виконувати накази — це одна справа; а ось стати на чийсь бік означає не досягти нічого, окрім як поставити під сумнів мою об’єктивність.

І я вже мав би до цього звикнути.

Я вів далі:

— То був такий собі показовий урок. Тренування. Неможливо піддавати тортурам позбавлену свідомості істоту і… я чув тебе, Сьюзан. Це не було новиною для тебе. Це ні для кого не було новиною, окрім мене, і…

І ти приховала це від мене. Ви всі приховали. Ти, вся твоя банда, і Аманда теж. Ви перешіптувалися про це цілими днями і ретельно приховували все від мене.

Як же я це проґавив? Ну як?

— Юкка наказав не обговорювати з тобою цього питання, — зізналася Сьюзан.

— Але чому? Я тут саме заради цього!

— Він сказав, що ти… чинитимеш опір. Якщо обрати неправильний метод.

— Метод… Сьюзан, та він напав на мене! Ти ж бачила, що він…