Вони з Ганімою чекали перед малою приймальною залою, куди прибули на виклик Лето. Збоку стояв Тийканік, почуваючись незручно через сусідство з леді Джессікою. Вона, навпаки, мала відсторонений вигляд, наче її думки блукали деінде. Минула всього година від ранкової трапези, але вже рушило з місця багато справ: виклики до Гільдії, послання до ДАПТ і Ландсрааду.

Фарад’н зауважив, що йому складно розуміти цих Атрідів. Леді Джессіка попереджала його, а все ж дійсність виявилася загадковою. Далі йшлося про заручини, хоча політичні причини для них, схоже, розсипалися. Лето посяде трон, щодо цього не було сумнівів. Звичайно, його дивної живої шкіри слід буде позбутися… з часом.

— Він бігає, щоб утомити себе, — промовила Ганіма. — Він — утілення Кралізеку. Жоден вітер його не пережене. Як пляма на дюнах. Я його бачила. Бігає і бігає. А коли нарешті вичерпає сили, повертається та кладе голову мені на коліна. І благає: «Попроси нашу матір усередині тебе знайти мені спосіб померти».

Фарад’н глянув на неї. Упродовж тижня, що минув від заворушень на площі, Твердиня перейшла на дивні ритми, таємничі прийоми й події. Розповіді про запеклі битви за Оборонною Стіною дійшли до нього через Тийканіка, у якого прохали військової поради.

— Я тебе не розумію, — сказав Фарад’н. — Знайти йому спосіб померти?

— Він просив, щоб я тебе підготувала, — промовила Ганіма. Її не вперше вразила дивна невинність цього принца Корріно. Це робота Джессіки чи його природжена риса?

— До чого?

— Він більше не людина, — сказала Ганіма. — Учора ти питав, коли він збирається позбутися живої шкіри? Ніколи. Це тепер його частка, а він частка її. Лето оцінює, що промине приблизно чотири тисячі років, перш ніж метаморфоза його знищить.

У Фарад’на пересохло в горлі, він судомно намагався заковтнути клубок.

— Розумієш, чого він бігає? — спитала Ганіма.

— Але якщо він так довго житиме й буде таким…

— Бо його пам’ять про те, як бути людиною, напрочуд багата. Подумай про всі ці життя, кузене. Ні. Ти не можеш цього уявити, бо не маєш такого досвіду. Зате я знаю. Я можу уявити його біль. Він платить більше, ніж будь-хто перед ним. Наш батько пішов у пустелю, намагаючись утекти від цього. Алія через страх перед цим стала Гиддю. Наша бабуся має лише невиразні дитячі початки цього стану, а й так мусить вдаватися до всіх бене-ґессеритських хитрощів, аби жити з цим. Зрештою, у цьому й полягає вишкіл Превелебної Матері. Однак Лето! Він такий один, і ніколи не буде другого такого.

Фарад’на приголомшили її слова. Імператор на чотири тисячі років?