Мер не сумнівалася, що жодна сила в Галактиці не зможе чинити опір Фундації (навіть Друга Фундація, якби хтось дізнався, де вона), що Фундація могла б за бажання кинути весь свій сучасний флот і просто створити Другу Імперію.

Але від початку Плану минуло лише п’ять століть. План вимагав, щоб минуло десять століть, перш ніж можна буде заснувати Другу Імперію, а Друга Фундація робитиме все, щоб План діяв. Мер похитала своєю сумною сивою головою. Якщо Фундація діятиме зараз, то чомусь однаково програє. Навіть якщо її кораблям не чинитимуть опору, діяти зараз означає програти.

Це якщо Тревіз, громозвід, не притягне блискавку Другої Фундації — а джерело цієї блискавки вже можна буде відстежити.

Вона озирнулася. Де Коделл? Не час йому запізнюватися.

Ніби почувши її думки, він зайшов, бадьоро всміхаючись і більше ніж завжди нагадуючи дідуся своїми сіро-білими вусами та засмаглим обличчям. Дідуся, але не старого. Звичайно, він був на вісім років молодший за неї.

Як так вийшло, що на ньому нема й сліду перевтоми? Невже п’ятнадцять років на посаді директора Служби безпеки не лишили жодного відбитка?

3

Коделл повільно кивнув, офіційно вітаючись із мером, що було обов’язковим для початку розмови. Традиція ще з недобрих часів Індбурів. Змінилося майже все, але етикет — найменше.

— Перепрошую, що запізнився, мере, але арешт депутата Тревіза нарешті почав проймати знеболену шкуру Ради.

— Он як? — флегматично вимовила мер. — То ми під загрозою палацової революції?

— Анітрохи. Усе під контролем. Але буде галас.

— Нехай собі галасують. Це допоможе їм почуватися краще, а я відійду вбік. Гадаю, я можу розраховувати на загальну підтримку громадськості?

— Думаю, що так. А надто за межами Термінуса. Там усім байдуже, що сталося з якимось заблукалим депутатом.

— Мені не байдуже.

— Що? Якісь новини?

— Лайоно, — сказала мер, — я хочу дізнатися про Сейшелл.

— Я не двоногий підручник з історії, — з усмішкою відповів Лайоно Коделл.

— Мені не потрібна історія. Мені потрібна правда. Чому Сейшелл незалежний? Гляньте на них. — Вона вказала на червону територію Фундації на голографічній мапі, де в самій глибині внутрішніх спіралей розташувалася біла порожнина. — Ми майже оточили їх, майже поглинули, та все ж їхня територія біла, — сказала Бранно. — Наша мапа не показує їх навіть як вірних союзників — рожевим.

Коделл знизав плечима.

— Формально вони нам не вірні союзники, але ніколи нас не турбують. Вони нейтральні.