— Це точно неможливо, мере.
— Думаю, що недоліки мають усе й усі. Навіть Гарі Селдон точно не був ідеальним. У якомусь місці Плану є вада, і Тревіз натрапив на неї, можливо навіть цього не усвідомлюючи. Ми маємо зрозуміти, що відбувається, тому мусимо бути на місці.
Обличчя Коделла нарешті посерйознішало.
— Не ухвалюйте рішень на власний розсуд, мере. Ми ж не хочемо рухатися далі без належного обмірковування.
— Лайоно, не тримайте мене за ідіотку. Я не збираюся починати війну. Я не буду висаджувати експедиційні сили на Геї. Я просто хочу бути на місці подій… або поруч, якщо завгодно. Лайоно, розвідайте для мене… ненавиджу розмовляти з військовим міністерством, воно стало до сміху консервативним, як і має бути після ста двадцяти років миру, але ви, схоже, і не проти того… розвідайте, скільки військових кораблів дислоковано поблизу Сейшелла. Чи можемо ми їх переміщувати так, щоб це здавалося звичайним рухом, а не мобілізацією?
— Думаю, що в ці оспівані часи миру в тому регіоні не так багато кораблів. Але дізнаюся.
— Навіть двох або трьох вистачить, а надто якщо якийсь із них буде класу «наднова».
— Що ви хочете з ними зробити?
— Хочу трохи підштовхнути їх до Сейшелла — так близько, як тільки можливо, щоб не спровокувати інциденту — і щоб вони були достатньо близько один до одного для взаємної підтримки.
— Для чого все це?
— Для гнучкості. Хочу мати змогу завдати удару, якщо доведеться.
— Завдати удару Другій Фундації? Якщо Гея може водночас утримувати ізоляцію і захист від Мула, то вона точно вистоїть проти кількох кораблів.
Бранно відповіла з войовничим блиском в очах:
— Мій друже, кажу ж вам, що ніщо й ніхто не ідеальні, навіть Гарі Селдон. Створюючи свій План, він не міг не залишатися людиною свого часу. Він був математиком часів занепаду Імперії, коли технології помирали. Із цього можна виснувати, що у своєму Плані він не зробив достатньої поправки на технологічний прогрес. Наприклад, гравітаційні двигуни — це абсолютно новий напрям розвитку, про який він міг навіть не здогадуватися. А тепер є й інші.
— Гея теж могла розвинутися.
— В ізоляції? Облиште. У Федерації Фундації десять квадрильйонів людей, і для тих, хто сприяє технологічному поступові, створено всі умови. Єдиний ізольований світ не може зробити нічого подібного. Наші кораблі полетять у наступ, і я буду з ними.
— Перепрошую, мере. Що ви сказали?
— Я сама полечу до кораблів, які буде стягнено на кордон із Сейшеллом. Хочу бачити ситуацію на власні очі.
Коделл на мить відкрив рота. Потім голосно глитнув.
— Мере, але ж це… нерозумно. — Коделл вимовив одне, проте було цілком ясно, що на думці він мав зовсім інше.