— Я не пасую до вашого світу.

— Не більше, ніж Пел, проте вам так само тут раді, як і йому. Та все ж ми вас не триматимемо. Але скажіть мені, чому ви хочете відвідати Землю?

— Гадаю, що ви таки розумієте, — відповів Тревіз.

— Не розумію.

— Ви приховали від мене деяку інформацію, Доме. Мабуть, у вас були на те підстави, але мені б хотілося, щоб їх не було.

— Не розумію вас, — сказав Дом.

— Послухайте, Доме, щоб вирішити, я скористався комп’ютером і на коротку мить встановив зв’язок зі свідомістю тих, хто був поруч, — мера Бранно, Спікера Гендібала та Нові. Переді мною швидко промайнула низка епізодів, кожен з яких окремо мало що для мене значив — наприклад, різноманітні дії Геї на Тренторі через Нові, яка мала спонукати Спікера полетіти сюди.

— І?

— І однією із цих дій було видалення з Бібліотеки Трентора всіх згадок про Землю.

— Видалення згадок про Землю?

— Саме так. Отже, Земля має бути важливою, і, вочевидь, про це не має знати не лише Друга Фундація, а і я теж. І якщо я маю взяти на себе відповідальність за курс розвитку Галактики, то мені не хочеться погоджуватися на невігластво. Чи не скажете ви мені, чому так важливо тримати інформацію про Землю в таємниці?

— Треве, — похмуро сказав Дом, — Геї нічого не відомо про таке видалення. Нічого!

— Ви хочете сказати, що Гея не несе за це відповідальності?

— Ні, не несе.

Тревіз на мить задумався, кінчик його язика повільно та медитативно рухався по губах.

— А хто ж тоді відповідальний?

— Не знаю. Я не бачу в цьому жодного сенсу.

Чоловіки пильно дивилися один на одного. Потім Дом сказав:

— Ви маєте рацію. Так, ми знайшли найзадовільніше рішення, але поки питання Землі не врегульовано, нам не можна відпочивати. Залиштеся на якийсь час із нами, і побачимо, якого висновку зможемо дійти. А відтак летіть, і матимете повне сприяння з нашого боку.

— Дякую, — відповів Тревіз.