— І те, що роботів більше не існує?

— Так сказала Нові.

— Такого Нові не казала. Я пам’ятаю її точні слова. Вона сказала: «Гею було створено тисячі років тому з допомогою роботів, які раніше деякий час служили людському видові, а тепер уже не служать».

— Гаразд, Треве, але ж хіба це не означає, що їх більше не існує?

— Ні, це означає, що вони більше не служать. Може, вони натомість правлять?

— Це смішно!

— Або наглядають за ними? Чому ви були там у момент ухвалення рішення? Здається, ваша присутність була не такою вже й важливою. Усім керувала Нові, і вона була Геєю. Навіщо ви були потрібні? Якщо тільки…

— Якщо що?

— Якщо тільки ви не наглядачка, чий обов’язок — упевнитися, що Гея не забула трьох законів. Якщо тільки ви не робот, створений так розумно, що вас не відрізнити від людини.

— Якщо мене не відрізнити від людини, то як тоді вам могло спасти на думку те, про що кажете? — запитала Блісс із нотками сарказму в голосі.

Тревіз відсунувся.

— А хіба ви всі не запевняли мене, що я маю дар бути впевненим, вирішувати, бачити вихід, доходити правильних висновків? Я цього не казав — це ваші слова. Так, відтоді, як я вас побачив, я почувався тривожно. Щось у вас було не так. Я так само сприйнятливий до жіночих чарів, як і Пелорат — думаю, що навіть більше, — і ви на вигляд приваблива жінка. Проте я ані миті не відчував навіть найменшого потягу.

— Я вражена в саме серце.

Тревіз не звернув уваги на ці слова й вів далі:

— Коли ви вперше з’явилися на нашому кораблі, ми з Яновом обговорювали можливість існування негуманоїдної цивілізації на Геї, і коли він уперше вас побачив, то безневинно запитав: «Ви людина?» Можливо, робот мусить казати правду, але думаю, що від цього можна ухилитися. Ви просто сказали: «Хіба я не схожа на людину?» Так, ви схожі на людину, Блісс, але дозвольте мені знову запитати вас. Ви людина?

Блісс нічого не відповіла, і Тревіз вів далі:

— Думаю, що ще тієї першої миті я відчув, що ви не жінка. Ви робот, і я якось зміг це вловити. І через це моє відчуття всі подальші події мали для мене сенс, а надто ваша відсутність за вечерею.

— Ви думаєте, що я не можу їсти, Треве? — сказала Блісс. — Хіба ви забули, що я скуштувала креветку у вас на кораблі? Запевняю вас, я здатна їсти й виконувати будь-яку іншу біологічну функцію. Зокрема й секс — кажу, поки ви ще не встигли про це запитати. Проте я також можу сказати, що все це не доводить, що я робот. Роботи досягли вершини досконалості ще тисячі років тому, коли їх можна було відрізнити від людей лише за мозком, а тоді лише за здатністю керувати ментальними полями. Спікер Гендібал міг би сказати, робот я чи людина, якби хоч раз потурбувався про мене подумати. Звичайно ж, він цього не зробив.