— Ця думка була в його мозку, але там було багато думок, — відповіла Блісс. — Я вирівняла шлях перед цим його спогадом про живу Галактику й ні перед жодною іншою думкою. Тому ця конкретна думка легко випурхнула з його свідомості й перетворилася на слова. Зауважте, я не створювала цю думку. Вона вже була там.

— Проте це дорівнює непрямій маніпуляції з ідеальною самостійністю мого рішення, чи не так?

— Гея вважала це за необхідне.

— Справді? Що ж, можливо, ви вважатимете себе кращими або шляхетнішими, якщо знатимете, що, хоча спостереження Янова й переконало мене вирішити саме так у той момент, це було рішення, яке я, гадаю, ухвалив би, навіть якби він не сказав нічого або спробував відмовити мене. Хочу, щоб ви це знали.

— Це мене заспокоїло, — прохолодно відповіла Блісс. — Це те, про що ви хотіли мені сказати, коли попросили з вами побачитися?

— Ні.

— Що ще?

Тепер уже Тревіз усівся на стілець, поставивши його навпроти неї так, що вони майже торкалися одне одного колінами, і нахилився до неї.

— Коли ми наблизилися на Геї, на космічній станції були саме ви. Це ви заманили нас у пастку; це ви прилетіли нас забрати; це ви залишалися з нами відтоді — за винятком трапези з Домом, якої ви з нами не розділили. І саме ви були з нами на «Далекій зірці», коли було ухвалено рішення. Завжди ви.

— Я Гея.

— Це нічого не пояснює. Кролик — це Гея. Галька — це Гея. Усе на планеті — це Гея, але вони не рівні. Деякі рівніші за інших. Чому ви?

— Чому ви так думаєте?

Тревіз зробив рішучий крок.

— Бо я не думаю, що ви Гея, — відповів він. — Я вважаю, що ви більше, ніж Гея.

Блісс глузливо пирхнула.

Тревіз вів далі:

— Коли я вирішував, жінка, яка була разом зі Спікером…

— Він називав її Нові.

— Отже, ця Нові сказала, що курс, яким іде Гея, задали роботи, яких більше не існує, і Гею навчили дотримуватися версії трьох законів робототехніки.

— Цілковита правда.