Поки вони їхали на північ до Салінаса, а потім — до Сан-Хосе, Нора виспалася як слід за дві з половиною години, а решту часу рахувала кілометри, які вони вже проїхали. Обабіч шосе розкинулися неосяжні поля. У холодному місячному сяйві вони здавалися безкінечними. Коли місяць зайшов за хмару, вони тривалий час їхали у цілковитій темряві, перш ніж їм траплялося освітлене вікно одинокої хатини чи приміщення придорожніх служб.

Жовтоокий монстр пройшов по сліду Ейнштейна 225 кілометрів, якщо брати по прямій — від підніжжя Санта-Ани в окрузі Оріндж до Санта-Барбари. Так стверджував Трейвіс. Це приблизно дорівнювало шестистам кілометрам ходою дикою місцевістю. Цю відстань монстр подолав за три місяці. Не вельми швидко. Тому якщо вони поїдуть на шістсот кілометрів північніше Санта-Барбари, а тоді причаяться недалеко від затоки Сан-Франциско, то нападник знайде їх тільки через сім-вісім місяців. А можливо, взагалі не знайде. Як він занюхає Ейнштейна на такій відстані? Звісно ж, його неймовірна здатність чути пса має свої межі. Трейвіс у цьому не сумнівався.

10

У четвер об одинадцятій Лемюел Джонсон стояв у спальні невеличкого будинку, який Трейвіс Корнелл орендував у Санта-Барбарі. Дзеркало на комоді було розбите, а кімнатою наче пройшовся ураган. Здавалося, що Аутсайдер оскаженів від заздрощів, що пес живе в затишному будинку, поки він змушений нишпорити дикими хащами і жити у порівняно примітивних умовах.

Серед уламків на підлозі Лем знайшов чотири світлини у срібних рамках. Напевно, вони стояли на комоді або на нічному столику. На першій було зображено Корнелла разом із симпатичною блондинкою. До цього Лем уже багато дізнався про нього, тож припустив, що це Паула, його покійна дружина. На іншій чорно-білій світлині було зображено пару. Висновуючи з їхнього віку, Лем здогадався, що то батьки Корнелла. На третьому знімку, також чорно-білому, був хлопчина років одинадцяти-дванадцяти. Можливо, сам Трейвіс Корнелл, але вірогідніше — його брат, котрий загинув ще дитиною.

На останній світлині було зображено групу з десяти вояків, які сиділи на дерев’яних сходах біля входу в казарму і посміхалися на камеру. Серед них був Трейвіс Корнелл. На кількох уніформах Лем помітив виразний шеврон загону «Дельта» — елітного антитерористичного підрозділу.

У задумі поставивши останню світлину на комод, Лем попрямував до вітальні, де Кліфф продовжував ритися в закривавленому мотлоху. Вони шукали докази, які поліцію жодним чином не могли б зацікавити, але багато чого розповіли би співробітнику АНБ.