— Ти не хочеш зателефонувати Гаррісону і подякувати? — запропонував Трейвіс.

— Так, звісно! — промовила Нора. — Але спочатку давай розпакуємо всі роботи і глянемо, чи з ними все гаразд.

* * *

Розташувавшись на причалі та вдаючи із себе власників яхт чи рибалок, Кліфф Соамз із агентами слідкували за Ділвортом та Деллою Колбі, одночасно прослуховуючи їхні розмови за допомогою направлених мікрофонів. На океан спускалися сутінки, а це означало, що Ділворт може вийти в океан. Запала ніч, але юрист із подругою так і не зрушили з місця.

Через півгодини після того, як стемніло, Кліфф Соамз втомився грати роль рибалки, котрий ловить рибу з корми двадцятиметрової спортивної яхти «Чой Лі», яку було пришвартовано за чотири причали від Ділворта. Він спустився в кабіни стерничого і стягнув навушники з голови Генка Горнера — агента, котрий на самоті за допомогою направленого мікрофона прослуховував розмову Гаррісона та Делли.

«…А пам’ятаєш, як Джек орендував риболовне судно в Акапулько…»

«…Ага! Вся команда була схожа на піратів…»

«…ми гадали, що нам переріжуть горлянки і викинуть в море…»

«…але виявилося, що то студенти-богослови…»

«…вони готувалися стати місіонерами… а Джек сказав…»

Повернувши Генку навушники, Кліфф промовив:

— Досі обмінюються спогадами!

Інший агент кивнув. У кабіні було темно, бо світилася лише невеличка, прикрита блендом лампочка над штурманським столом, яку Генк ввімкнув раніше, і в цьому тьмавому світлі його постать здавалася незвично видовженою.

— І так весь день. Принаймні їм є, що згадати.

— Я сходжу в гальюн, — утомлено промовив Кліфф. — Скоро буду.

— Можеш там сидіти хоч десять годин. Вони нікуди не збираються.

Кліфф повернувся через кілька хвилин. Генк Горнер зняв навушники і промовив:

— Вони пішли в каюту.

— Щось задумали?

— Не те, на що ми сподівалися. Зараз будуть трахатися.