Водночас йому не давав спокою Аутсайдер. Відколи Трейвіс Корнелл стріляв у нього в орендованому будинку, від монстра не було ні слуху, ні духу. Це сталося наприкінці серпня, і відтоді минуло вже три місяці. Де він ховався? І чи досі полює на пса? Можливо, він уже мертвий?

Може, десь у лісі його вкусила гримуча змія чи він зірвався зі скелі?

«Господи, хоч би він помер! Я б міг би хоч трохи відпочити, — подумки благав Лем. — Господи, зроби так, щоб він помер».

Але Лем знав, що Аутсайдер живий, інакше це був би надто простий вихід. У житті так не буває. Клятий монстр десь ховається, шукаючи пса. Напевне, він поборов у собі бажання вбивати людей, яких зустрічав на своєму шляху, бо розумів, що кожне вбивство зменшувало відстань між ним і Лемом з його агентами. А він не хотів, щоб його знайшли раніше, ніж він уб’є собаку. Коли ж Аутсайдер розірве ретривера і Корнеллів на криваві шматки, тоді знову візьметься за людей. І кожна смерть висітиме важким тягарем на совісті Лема.

Розслідування вбивств учених із Банодайна досі тупцювало на місці, а другу оперативну групу АНБ розформували. Ніхто не сумнівався, що для цього завдання більшовики найняли кілера, тому встановити його особу було неможливо.

У цей самий момент повз Лема пройшов засмаглий чоловік у білих шортах і топсайдерах[64] і промовив:

— Який чудовий день!

— Чудовий, як сто чортів, — відповів Лем.

5

Наступного дня після Дня подяки Трейвіс пішов на кухню, щоб налити склянку молока. Він побачив, що Ейнштейн чхає, але не звернув на це уваги. Нора, яка завжди більше опікувалася здоров’ям ретривера, теж не надала цьому значення. В Каліфорнії найбільше пилку з’являється навесні та восени, проте оскільки клімат дозволяє рослинам квітнути весь рік, то жоден сезон не обходиться без нього. А в лісистій місцевості пилку, звичайно, ще більше.

Тієї ночі Трейвіс прокинувся від незрозумілого шуму. Він водномить насторожився. Сон кудись зник. У темряві Трейвіс сів на ліжкові й потягнувся за рушницею. Тримаючи «мосберґ», він прислухався до звуків, і за якийсь час звук повторився: він долинав із коридору на другому поверсі. Тихенько, щоб не розбудити Нору, вислизнувши з ліжка, Трейвіс підкрався до дверей. У коридорі, як і в інших кімнатах, були встановлені енергозберігаючі нічні лампи. У тьмяному світлі Трейвіс побачив ретривера. Ейнштейн стояв біля сходів, кашляв і тряс головою.

Підійшовши до нього, Трейвіс запитав:

— З тобою все добре?

Пес швидко помахав хвостом: «Так».

Трейвіс нахилився і погладив пса.

— Впевнений?

«Так».

На мить ретривер притулився до хазяїна: йому хотілося, щоб той його погладив. Потім він відвернувся від Трейвіса, кілька разів кашлянув і пішов униз.