Вітер з океану посилювався і ставав холоднішим, тому чоловіки засунули руки в кишені і стояли, спустивши голови і тремтячи від холоду.

Гілки пальми хиталися від раптових поривів вітру. Птахи в паніці злетіли з дерев, але за мить знову сіли.

Лем відправив ще одного агента у південно-західний куток парку, що межував із хвилерізом, розділяючи громадський пляж і затоку, та наказав йому пильнувати, щоб Ділворт, повернувшись, не заліз на хвилеріз, звідки можна непомітно переплисти затоку до таксофонів в іншому кінці міста.

Сьомий агент стояв у північно-західному кутку парку, де починався океан, і стежив, щоб Ділворт не потрапив на приватний пляж, а потім — до житлових кварталів, де він зможе у когось попросити дозволу скористатися телефоном, який не прослуховується.

Лем, Кліфф і Генк залишилися прочісувати парк і прилеглий пляж у пошуках юриста. Лем розумів, що в нього дуже мало людей, але в місті, окрім цих десяти агентів (й Олбіра з Джонсом, які сиділи на АТС), не було нікого. Він не бачив сенсу викликати підмогу із Лос-Анджелеса, бо поки ті приїдуть, Ділворта або вже зловлять, або він встигне зателефонувати Корнеллам.

* * *

На всюдиході з відкритим дахом був трубчатий каркас, на якому було встановлено два ківшеподібних сидіння, а позаду — багажник, у якому могли поміститися додаткові пасажири або значна кількість багажу.

Гаррісон лежав на животі в багажнику, прикрившись ковдрою. На ківшеподібних сидіннях розташувалися два підлітки, а ще двоє сиділи на Гаррісоні, розкинувшись, наче під ними була просто купа ковдр. Вони намагалися не тиснути на нього всією вагою, але все ж Гаррісон почувався, наче його от-от розчавлять.

Звук двигуна нагадував високе і настирливе дзижчання сердитих ос. Гаррісон ледь не оглух, бо правим вухом лежав на кузові, який передавав і підсилював вібрації.

На щастя, пісок пом’якшував їзду.

Машина почала гальмувати, а за мить двигун різко заглухнув.

— Дідько, — прошепотів один із хлопців до Гаррісона, — попереду якийсь чувак з ліхтариком, який махає, щоб ми зупинились.

Вони загальмували, і крізь тихе гурчання двигуна Гаррісон почув, як чоловік запитав:

— Куди прямуєте, хлопці?

— На пляж.

— Там приватна власність. У вас є право туди заходити?

— Ми там живемо, — відповів Томмі — хлопець, котрий сидів за кермом.

— Невже?

— А хіба ми не схожі на розбещених мажорів? — зухвало запитав інший.

— Що ви задумали? — підозріло запитав чоловік.