— Ні. Ми завжди будемо пам’ятати, що він тут, і постійно переживати, що труп розриють дикі тварини або знайдуть туристи. Краще… десь уздовж шосе. Ми перечекаємо, поки не буде машин, витягнемо його з багажника і скинемо вниз. Якщо знайдемо таке місце, де океан підходить до підніжжя схилу, то труп змиє раніше, ніж його помітять.

Коли Нора закінчила перев’язку, Ейнштейн різко підвівся й завив. Він почав нюхати повітря, а потім підійшов до задніх дверей і витріщився на них, а після цього зник у вітальні.

— Боюсь, він постраждав більше, ніж здається, — промовила Нора, накладаючи останню смужку пластиру.

— Можливо, — промовив Трейвіс. — А можливо, й ні. Він із самого ранку дивно поводиться, з того часу, коли ти поїхала до лікаря. Пес казав, що сьогодні пахне поганим днем.

— Він виявився правий, — погодилася Нора.

Раптом Ейнштейн з вітальні помчав у комірчину, ввімкнув світло й почав діставати фішки, натискаючи на педалі.

— Можливо, у нього є ідея, як нам вчинити з трупом, — припустила Нора.

Поки дружина прибирала йод, спирт, бинт і пластир, Трейвіс, пересилюючи біль, одягнув сорочку і пішов до комірчини, щоби прочитати повідомлення Ейнштейна.

«АУТСАЙДЕР ТУТ».

* * *

Трейвіс уставив новий магазин у приклад свого карабіна, а запасний поклав у кишеню. Норі він дав один із пістолетів «узі» з комірчини.

Висновуючи із поспіху Ейнштейна, часу оглядати будинок і зачиняти віконниці в них не було.

Коли Трейвіс будував хитромудрий план приспати Аутсайдера за допомогою газу в сараї, то був упевнений, що він з’явиться вночі, тому спершу розвідає місцевість. Тепер цей план відпав, оскільки Аутсайдер прийшов удень і, поки подружжя відволіклося на Вінса, все рознюхав.

Вони стояли на кухні, нашорошивши вуха, але безнастанний шум дощу все заглушав.

Ейнштейн не міг точно визначити місцезнаходження противника: його інтуїція ще погано працювала. Їм пощастило, що він узагалі відчув присутність Аутсайдера, і його ранкова тривога аж ніяк не була пов’язана з нападником, котрий приїхав разом із Норою. Ця тривога була спричинена Аутсайдером, хоч Ейнштейн і не усвідомлював цього.

— Ходімо нагору, — сказав Трейвіс.

На першому поверсі чудовисько могло проникнути і через двері, і через вікна, а на другому потрібно буде контролювати лише вікна. Можливо, вони встигнуть закрити віконниці.

Нора пішла нагору разом з Ейнштейном. Трейвіс, задкуючи і тримаючи на прицілі перший поверх, замикав їхню процесію. Від підйому йому паморочилася голова. Він гостро відчував, як біль і слабкість у пораненому плечі розтікаються всім тілом, наче чорнильна пляма по промокальному папері.