– А що поганого в сході сонця?

– Я казав тобі! Мотоцикл працює на демонічній енергії!

Він нахилився назад, щоб порівнятися з річкою, просто ковзаючи колесами по її поверхні і здіймаючи бризки. Річкова вода хлюпнула Клері в обличчя.

– Щойно сонце підніметься…

І тут мотоцикл почав хрипіти. Джейс смачно вилаявся, стукнувши кулаком по прискорювачу. Мотоцикл знову рвонув уперед, а потім завередував, стрибаючи під ними, мов гарцюючий кінь. Джейс іще лаявся, а над Брукліном уже сходило сонце, яскраво освітлюючи весь світ. Клері бачила всю гальку, кожен камінчик під ними. Внизу було шосе, там уже їздив транспорт. Вони дивом перелетіли дорожнє полотно, хоча в останній момент колеса мотоцикла торкнулися верху вантажівки. Попереду розкинулася завалена сміттям парковка величезного супермаркету.

– Тримайся за мене! – кричав Джейс, а мотоцикл смикнувся і заглох просто під ними. – Тримайся за мене, Клері, і не відпускай.

Мотоцикл гепнувся вниз і врізався переднім колесом в асфальт. Він завалився на бік і, підстрибуючи на нерівностях, покотився парковкою. Голову Клері кидало з боку в бік так сильно, що, здавалося, вона от-от відпаде. Сильно запахло паленою гумою. Поступово рух мотоцикла сповільнився. І тут вони врізалися в бетонну огорожу: від удару мотоцикл підкинуло вгору, пальці Клері розтиснулися, і вона відпустила ремінь Джейса. Дівчина ледь встигла скрутитися, наче м’яч, намагаючись не розчавити Саймона, коли вони падали.

Клері сильно забилася, її рука нестерпно боліла. Щось хлюпнуло їй в обличчя, і вона закашлялася. Дівчина схопилася за кишеню. Та була порожня. Вона спробувала покликати Саймона, та їй забракло повітря. Її обличчя було вологим, щось текло за комір.

Це кров? Клері насилу розплющила очі. Здавалося, її обличчя перетворилося на один великий синець, руки жахливо боліли та пекли. Вона перевернулася на бік і зауважила, що лежить у брудній калюжі. Настав світанок, дівчина бачила, як рештки мотоцикла швидко стали купою попелу, лишень сонячне проміння торкнулося їх.

Джейс насилу встав і побіг до Клері, та на півдорозі зупинився. У нього була роздерта футболка, на лівій руці виднівся довгий кривавий поріз. Його спітніле обличчя було замащене кров’ю та брудом. Раптом він побілів як полотно. Клері здивувалася: невже поряд з нею в калюжі крові лежить її відірвана нога.

Дівчина спробувала піднятися, коли їй на плече лягла чиясь рука.

– Клері?

– Саймон!

Сидячи навпочіпки біля неї, він здивовано кліпав, неначе сам у це не вірив. Одяг Саймона порвався і був заплямлений, а ще він загубив окуляри. Але більше він, здається, не постраждав. Без окулярів Саймон виглядав молодшим, беззахисним і трохи приголомшеним.