Їхня бойова сурма вищала:

— Вау-вау-вау-у-у-у-у!!!

Стяги з людської шкіри.

Курок, зігрітий гарячою рукою.

Уламок сигари в пальцях їхнього ватажка.

Розділ 20

Розділ 20

Дві миті очікування. Без руху, не заглушаючи моторів.

А далі — вогненна дуга затиснутого в пальцях недопалка сигари:

«Вперед».

Ніщо вже не могло зупинити їх. Та й нікому було їх зупиняти, — хіба що моя Машинка, вона спокійно змирилася зі своєю долею — до останнього бути серед руїн.

Оглянути руйновище й сказати:

— Що ж. Ви побачите мою смерть.

— Ми бачили стільки смертей, що твоя…

— Я покажу вам те, що ви затямите навік.

Обмаль стрічок.

Та вже як є.

Вона чекала їх, а вони на своїх гуркотливих Машинах-Чудовиськах навіть не збиралися зупинятись. Одне чудовисько підімне її та зробить коло, решта помчать далі.

Стяг із людської шкіри. Багряне світло безлічі фар.

Обмаль стрічок, а, крім того, Машинка вичікувала, коли зможе стріляти впритул.