Грюкіт припинився. Ґартові вистачило часу подумати, що його небажаний візитер здався, аж тут той почав рубати. Прорубувати і трощити. Двері, звільнившись від замка, стріпонулися досередини і чоловік, який уже бував тут раніше, вступив до хати з сокирою в руці. Ґарт вирішив, що цей парубок прийшов його вбити — і не відчув з цього приводу надто великого суму. Буде боляче, але, сподіваймося, не дуже довго.

Для багатьох людей пластична хірургія була чимсь анекдотичним. Не для Ґарта. Що кумедного в бажанні любити власне обличчя, власне тіло, єдину власну шкіру? Якщо ти не жорстокий чи не тупий, нічого кумедного в цьому нема. От тільки тепер в анекдот, схоже, потрапив він. Що за життя може бути тільки з половиною свого виду? Жорстоке і тупе життя. Ґарту стало ясно це відразу ж. В його офіс часто приходили вродливі жінки з фотографіями інших вродливих жінок і запитували: «Ви можете зробити мені зовнішність, як у неї?» І за багатьма тими вродливими жінками, які бажали підправити свої досконалі обличчя, манячили ниці, ніколи не задоволені уйобки. Ґарту не хотілося залишатися самому у світі ницих уйобків, бо їх тут так багато.

— Не переймайтесь церемоніями, заходьте вже. Я оце якраз передивлявся новини. Ви часом не бачили той репортаж, де одна жінка відкушує в чоловіка носа, га?

— Бачив, — сказав Френк.

— Я спец по носах і люблю складні завдання, але якщо там нема з чим працювати, то мало що можеш і зробити.

Френк став біля кута дивану, за кілька футів від Ґарта. Сокира була невеличкою, але все одно сокирою.

— Ви задумали мене вбити?

— Що? Ні. Я прийшов…

Їх обох відволікло до плаского екрану, де камера показувала, як горить крамниця мережі «Епл». Якийсь чоловік із закопченим обличчям і тліючою сумкою кольору фуксії на плечі п’яно кружляв на тротуарі перед крамницею. Раптом над входом у крамницю зірвався зі своїх кронштейнів логотип корпорації «Apple» і торохнувся на землю.

Швидка перебивка перенесла глядацьку аудиторію назад, до Джорджа Елдерсона. Обличчя в Джорджа було землистосірого кольору, а голос захриплий. Він пробув у ефірі весь цей день.

— Я щойно отримав дзвінок від мого… ох, сина. Він поїхав до мене додому перевірити, як там моя дружина. Ми з Шерон у шлюбі вже…

Ведучий опустив голову і намацував вузол своєї рожевої краватки. На краватці була кавова пляма. Гарт подумав, що це наразі найтривожніша ознака безпрецедентності даної ситуації.

— …вже сорок років. Тімоті, мій син, він… він сказав… Джордж Елдерсон почав плакати. Френк підібрав з бічного столика телевізійний пульт і вимкнув ведучого.