Бланш хотіла сказати це самій Ґейл, але з’ясувала, що найбільше, на що вона спроможна, це:

— Гарно… ходиш… Ґейл.

Вона дивилася, як Ґейл нахилилася близько до вуха Дороті, яке вже було покрите тонким плетивом павутиння.

— Дороті, ти нас чуєш? Зустрічай мене в…

Ґейл зупинилась.

— Яку місцину ми знаємо, там, на небесах, Мідж? Де, мені їй сказати, щоб вона нас чекала?

Але Маргарет не відповіла. Не могла. Ті джгутики тепер розкручувалися й спліталися навкруг її голови також.

Очі Бланш, які тепер, схоже, рухалися за власною волею, знайшли вікно і пожежу на заході. Тепер там горіло дужче — не сірник, а голова того палаючого птаха. Щоби боротися з пожежею, у світі залишаються чоловіки, але, можливо, вони надто зайняті зараз опікою своїх жінок, щоби цим перейматися. Як він зветься, той птах, отой, що перетворюється на вогонь, перероджується, такий лячний, жахливий. Вона не знала. Єдине, що вона змогла згадати, це той старий японський фільм про монстра, «Родан»[195]. Вона дивилася його ще дитиною, і той велетенський птах там її тоді дуже налякав. Зараз їй не було лячно, просто… цікаво.

— Ми втратили мою сестру, — оголосила Ґейл. Вона опустилася на килим і прилягла до ніг Дороті.

— Вона просто заснула, — сказала Бланш. — Ти не втратила її, любонько.

Ґейл кивнула так рішуче, що волосся впало їй на очі.

— Так, так. Твоя правда, Бланш. Нам просто треба буде знайти одна одну. Просто розшукати одна одну там, на небесах. Або… ну, розумієш… пристойну репродукцію, — розсміялася Ґейл.

8

8

Бланш залишилась останньою. Вона підповзла, щоби бути ближче до Ґейл, яка вже спала під оболонкою павутиння.

— Я мала коханця, — сказала їй Бланш. — Певна річ, ти цього не знала. У нас це було… як ті дівчата у в’язниці люблять казати… тишком-нишком. Бо мусили.

Плетиво, яке облягало рот її подружки, ворушилося на видихах Ґейл. Одна з тонких прядок грайливо потягнулася в бік Бланш.

— Я думаю, він мене теж кохав, але…

Це було важко пояснити. Коли ти молода, мозок у тебе ще не цілком розвинений. Ти не знаєшся на чоловіках. Сумно то було. Він був одружений. Вона чекала. Вони старшали. Бланш подарувала найніжнішу частину своєї душі тому чоловіку. Він давав красиві обіцянки і не додержав жодної з них. Яка марнота.