— Шо це за лайно ти гониш?

Вона знову подивилась на Ейнджел.

— Доктор Норкросс має підозри на твій рахунок, Ейнджел. Щодо того хазяїна квартири, якого ти вбила в Чарлстоні, наприклад.

— Я нікого не вбивала!

Але з обличчя Ейнджел зійшов весь колір, вона зробила крок назад, вдарившись об кавовий візок. Її почервонілі руки були притиснуті до грудей.

Євка знову звернулася до Джінет, говорячи тихим, конфіденційним тоном:

— Вона вбила п’ятьох людей. П’ятьох.

А потім вона знову обернулась до Ейнджел.

— Це певний час було свого роду хобі, авжеж, Ейнджел? Ти виходила автостопити на дорогу, все одно в якому напрямку, з ножем у сумочці і маленьким 0.38-им у бічній кишені тієї куртки з сириці, яку ти тоді зазвичай носила. Але ж це не все, хіба не так?

— Замовч! Замовч!

І знову перекинулись на Джінет ті чарівливі очі. Голос Євки звучав спокійно, але тепло. Це був голос жінки з телевізійної реклами, тієї, яка каже своїй подружці, що теж мала колись проблеми з плямами від трави на штанцях своїх дітей, але цей новий очищувач усе змінив.

— Вона завагітніла, коли їй було сімнадцять. Приховувала це під багатьма шарами просторих одежин. Поїхала автостопом у Вілінг — нікого не вбила того разу, яка молодчага — і винайняла кімнату. Народила дитину…

— ЗАТКНИСЯ, Я СКАЗАЛА!

Дехто через відеомонітор вже звернув увагу на цю конфронтацію. Коридором бігли Ренд Квіґлі і Міллі Олсон. Квіґлі з балончиком перцевого газу в руці, Олсон — із шокером, ввімкнутим на середню потужність.

— Утопила її в раковині. Тіло викинула в лоток сміттєспалювальної печі.

Євка скривилася, кілька разів моргнула, а потім додала стиха: