— Гоп, а ось і ласка[201].

Квіґлі спробував ухопити Ейнджел. Вона різко розвернулася на його доторк, завдала удару і перекинула візок, каву, сік — усе разом. Коричнева юшка — вже не окріп, але все ще гаряча — вихлюпнулась на ноги Міллі Олсон. Вона закричала від болю і гепнулась на сраку.

Джінет, немов у зачаруванні, дивилася, як Ейнджел сущим Халком Хоґаном кинулася на Квіґлі, вхопивши його за горло однією рукою, а іншою видираючи газовий балон. Балон стукнувся об підлогу і закотився крізь ґрати у м’яку камеру. Євка нахилилася, підібрала його і подала Джінет.

— Хочеш це?

Джінет, не думаючи, його прийняла.

Офіцер Олсон брьохалась у коричневій калюжі, намагаючись вибратися з-під перекинутого кавового візка. Офіцер Квіґлі намагався якось вберегтися від задушення. Хоча Ейнджел була сухореброю і Квіґлі переважував її фунтів на сорок, Ейнджел струснула ним, наче собака змією в пащі, і пожбурила його на кавовий візок, де якраз уже підводилася Міллі, і тепер вони завалилися вже вдвох, з грюком і сплеском. Ейнджел метнулась до м’якої камери, велетенські очі блищали на її вузькому маленькому обличчі.

Євка розставила руки, наскільки їй дозволяли ґрати, і простягнула їх до Ейнджел, наче кохана, що манить свого коханого. Ейнджел простягнула власні руки, пальці зігнуті пазурами, і з вереском кинулась на неї.

Тільки Джінет побачила, що відбулося далі. Двоє офіцерів все ще намагалися виборсатися з-під перекинутого кавового візка, а Ейнджел загубилася у світі люті. У Джінет вистачило часу подумати: я бачу не просто розлюченість, це повноцінний психічний припадок. А тоді рот Євки позіхнув, розкрившись так широко, що здалося, ніби зникла вся нижня частина її обличчя. З її рота вилетіла зграя — ні, ціла хуртовина — нетлів. Вони завихрилися навкруг голови Ейнджел, деякі заплуталися в рештках її пероксидного волосся. Вона закричала і почала від них відбиватись.

Джінет гепнула Ейнджел по потилиці газовим балончиком. «Я створюю зараз собі ворога, — подумала вона, — та годі, може, вона засне раніше, ніж встигне розвернутися до мене».

Нетлі злетіли вгору, до плафонів Крила А і линули далі, у головну частину в’язниці. Ейнджел розвернулася, все ще дряпаючи собі голову (хоча всі комахи з її волосся вже начебто приєдналися до своєї компанії), і Джінет чвіркнула газом просто в обличчя цієї несамовитої жінки.

— Ти сама бачиш, яка це складна проблема, авжеж, Джінет? — промовила Євка, коли Ейнджел наткнулася на стіну, виючи і гарячково тручи собі очі. — Я думаю, можливо, настав час цілком стерти цю формулу чоловік-жінка. Просто натиснути клавішу «діліт» і розпочати все спочатку. Що ти думаєш?