Клодія переважувала мініатюрну Рі Демпстер на всі сімдесят фунтів і взагалі була сильнішою, але Рі оскаженіла. Клодія ледве здужала тримати її на відстані. Пальці Рі зісковзнули з шиї Клодії, нігті втопилися в голі плечі більшої жінки, потекла кров.

Сторопіла Клодія спробувала дістатися до відчинених дверей камери, Рі вчепилася в неї, неначе якась п’явка, вона гарчала й скреготала зубами, смикаючись у різні боки, намагаючись вирватись із захвату Клодії, щоби кинутися вперед і наробити справжньої шкоди. Так вони опинилися в коридорі, де вже почали кричати утримувані, щось горлала офіцер Лемплі, але всі ті звуки були в якійсь іншій галактиці, в іншому всесвіті, бо очі Рі вибалушувалися, і зуби Рі клацали лише за кілька дюймів від обличчя Клодії, а тоді, ох Господи, ноги її сплуталися і вона повалилася навзнак у коридорі, і Рі опинилася верхи на ній.

— Утримувана! — закричала Ван. — Утримувана, зараз же відпустіть!

Жінки верещали. Клодія — ні, принаймні на початку. Крик забирає сили, а їй потрібні були сили, щоби держати цю скажену — цього демона — на якійсь відстані від себе. От тільки марно. Ці зуби клацали й наближалися. Вона чула запах віддиху Рі і бачила крапельки її слини з крихітними білими павутинками, що танцювали на кожній краплі.

— Утримувана, я вже дістала зброю! Не змушуйте мене стріляти! Прошу, не змушуйте мене це робити!

— Застрельте її! — крикнув хтось, і Клодія второпала, що ця хтось — вона сама. Схоже, в неї все ж таки було достатньо сили. — Прошу, офіцере Лемплі!

Велетенський гуркіт пролунав у коридорі. У лобі Рі з’явилася велика чорна діра, просто посеред решітки тих її шрамів. Очі її підкотилися вгору так, ніби вона намагалася подивитися, куди їй влучило, і тепла кров залила обличчя Клодії.

Останнім спазматичним зусиллям Клодія відштовхнула від себе Рі. Та з безживним звуком гупнулась у коридорі. Офіцер Лемплі стояла, напруживши ноги, тримаючи обома руками наставлений службовий пістолет. Димок, що звивавсь угору з його дула, нагадав Клодії ті білі прядки, що прилипли до її пальців, коли вона погладила волосся Рі. Обличчя Ваннеси Лемплі було смертельно бліде, крім фіолетових мішків під її очима.

— Вона хотіла мене вбити, — схлипнула Клодія.

— Я розумію, — сказала Ван. — Я розумію.

Розділ 17

Розділ 17

1

1

На півдорозі до міста в Клінта Норкросса зринула думка, яка змусила його заїхати на стоянку їдальні «Олімпія» і припаркуватися проти пюпітра з написом: «О, БІГМЕ, ДЕ ТВОЯ ЖАГА — СКУШТУЙ НАШОГО ЯЄЧНОГО ПИРОГА». Він дістав телефон і пошукав ім’я ГІКС. Такого номера в нього не було, і це проказувало все про його стосунки із заступником директорки Дулінгського виправного закладу. Клінт прокрутив далі і знайшов ЛЕМПЛІ.