— Ви правильно зробили. Поки все не вгамується, к чорту інструкції.

— Від Гікса ніякого пуття.

«А то я не знаю», — подумав Клінт.

— Тобто, від нього завжди не було пуття, але за цих обставин він вже реально небезпечний.

Клінт налапав ниточку:

— Ви казали, що Євка якось підначувала Ейнджел. Що саме вона говорила?

— Я не знаю, і Квіґлі з Міллі також. Мусить знати Сорлі. Це ж вона зупинила бучу Ейнджел. Краля заслуговує на медаль. Якщо вона не зляже, можете почути цілком всю історію від неї самої, коли повернетеся. Це ж скоро станеться, правильно?

— За першої ж можливості, — сказав Клінт. — Послухайте, Ван, я розумію, що ви приголомшені, але мені треба з’ясувати одну річ. Ейнджел наїхала на Євку тому, що Євка не була в тому коконі?

— Таке і в мене враження. Я тільки бачила як вона гатила по ґратах кришкою від кавового баняка й волала на все горло. А потім я була змушена відволіктися на ту, свою справу.

— Але вона прокинулася?

— Атож.

– Євка прокинулася.

— Атож. Фіцрой її розбудила.

Клінт намагався відшукати в цьому бодай якусь логіку, але не зміг. Може, після того, як він сам трохи поспить…

Ця думка опалила соромом його обличчя. Дика ідея майнула йому в голові: «Що, як Євка Блек чоловічої статі? Що, як його дружина заарештувала переодягненого жінкою чоловіка?»

Та ні ж бо. Коли Лайла її арештовувала, Євка була практично гола. Також жінки-офіцери, коли приймали Євку до в’язниці, безсумнівно, такою її бачили. А чим пояснити те, що всі її забої й подряпини загоїлися менш ніж за півдня?

— Я хочу, щоби те, що я зараз скажу, ви передали Гіксу і всім офіцерам, які ще там залишилися.

Клінт повернувся до тієї думки, яка зринула йому раніше, через яку він і заїхав сюди, на парковку при їдальні, і зателефонував до в’язниці.

— Тільки коротше, — сказала Ван. — Тут щойно з’явилися Біллі Веттермор і Скотт Х’юз — отака добра новина, та все ж назвати це скелетною командою буде образою для скелетів. Нас зараз семеро живого персоналу включно з Гіксом. З вами буде восьмеро.