Він натис інтерком.

— Агов, там. То ми все узгодили? Террі? І Френку? Вас же звуть Френком, чи не так? Приємно познайомитися. Ви отримали фото?

Замість відповіді, новий поліціант і чинний шериф виру-шили до своєї машини, сіли й поїхали. Френк Ґірі за кермом.

5

5

На півдорозі між в’язницею і містом був мальовничий заворот. Френк заїхав на майданчик кишені для зупинки і заглушив двигун.

— Хіба не чудесний краєвид? — промовив він тихим, захопленим голосом. — Думаєш, ніби світ і зараз такий самий, яким він був ще минулого тижня.

«Френк має слушність, — подумав Террі, — гарний тут краєвид». Звідси їм було видно аж до Перевозу і далі… але навряд чи зараз був слушний час, щоб насолоджуватися краєвидами.

— Гм, Френку, я гадав, нам треба…

— Це обговорити? — значливо кивнув Френк. — Я теж так і подумав. Як на мене, все досить просто. Норкросс може бути психіатром чи ким завгодно, але він дипломований спец з дурні. Він видав класичну бюрократичну тяганину і морочитиме нам голови, допоки ми не відмовимося з цим погоджуватись.

— Я гадаю.

Террі думав про те, що сказав Клінт про випивку на роботі. Мабуть, його правда, і Террі готовий був визнати (нехай навіть лише перед собою), що він зараз близький до п’яного стану. Це все через його розгубленість. Шериф — робота не для нього. В охороні правопорядку його клас — поліціантом.

— Що нам потрібне, це покласти край балачкам, шерифе Кумс. Не тільки нам — усім. Нам потрібен доступ до тієї жінки, фото якої він прислав, нам потрібно розрізати покрив на її обличчі, щоб перевірити, чи це та сама жінка, що на фото. Якщо виявиться, що це так, тоді ми можемо перейти до плану Б.

— А це ще який?

Френк поліз собі до кишені, видобув пакетик жувальної гумки, розгорнув обгортку на одній пластинці.

— А хер його зна.

— Розрізати кокони небезпечно, — сказав Террі. — Люди загинули.

— Тож подумай, яка велика удача, що в твоїй команді є сертифікований фахівець із контролю за тваринами. Свого часу я мав справу з кількома небезпечними собаками, Террі, а якось отримав виклик на одного дуже роздратованого ведмедя, який примудрився замотатися в колючий дріт. Щоби впоратися з міз Блек, я візьму свій найбільший звіроловний дрюк, десятифутовий Томагавк. Іржостійка сталь. Пружинний замок. Накину петлю їй на шию, перед тим як зістригати те лайно з її обличчя. Засмикну туго, наскільки мушу, коли вона почне брикатися й кусатися. Вона може знепритомніти, але це її не вб’є. Те павутиння виросте знову, і вона знову западе в своє люлі-люлі, бай-бай. Нам треба лише подивитися. Ото й усе. Швиденько поглянути.