Вона вилетіла з лісу понад метоварним сараєм і побачила Ґарта, той стояв біля свого мерседеса, тримаючи великий зіппакет, наповнений чимось схожим на пурпурові дорогоцінні камінчики.
— Я — пластичний хірург, але почасти й той йобаний пес, що нюшить наркотики! — крикнув він їй. — Навіть не сумнівайся! Цю заразу було приліплено клейкою стрічкою до стельової панелі! У нас тепер… Мікі? Що трапилось?
Вона обернулася, поглянула назад. Тигр зник, але лис був, сидів, знову акуратно огорнувши пухнастим хвостом собі лапи.
— Ти це бачиш?
— Що? Того лиса? Звісно.
Радість Ґарта випарувалася.
— Агов, він тебе часом не вкусив?
— Ні, не вкусив. Але… ходімо зі мною, Ґарте.
— Що, в ліс? Ні, дякую. Ніколи не був бойскаутом. Мені достатньо лиш побачити отруйний плющ, щоб обпектися. Хімічний гурток — ото була моя справа, ха-ха-ха. Нема дива.
— Ти мусиш піти, я серйозно. Це важливо. Мені потрібне… ну… підтвердження. Ти не натрапиш на отруйний плющ. Там є стежка.
Він підійшов, але без жодного ентузіазму. Вона повела його повз зруйнований сарай і далі до лісу. Лис спершу просто трюхав, а потім рвонув уперед, вихляючи між дерев, поки не загубився з очей. Нетлі зникли також, але…
— Ось, — показала вона на один з тих слідів. — Ти це бачиш? Прошу, скажи мені, що бачиш.
— Та, — мовив Ґарт. — Побий мене грім.
Він запхнув пластиковий пакет з дорогоцінною «Пурпуровою блискавкою» собі під незастібнуту сорочку й опустився на одне коліно, роздивляючись сяйливий відбиток ступні. Підібравши якийсь листок, він боязко ним торкнувся сліду і понюхав прилипле, а потім дивився, як воно зникає.
— Це той матеріал, з якого кокони? — запитала Мікейла. — Це ж він, хіба не так?
— Можливо, був колись, — відповів Ґарт. — Або, ймовірно, виділення того чогось, що
Він підвівся на рівні. Здавалося, чоловік геть забув, що сюди вони приїхали, щоб відшукати сховану наркоту, і Мікейла уздріла здібного, вдумливого медика, який час від часу піднімався із застеленого метом ліжка всередині Ґартового черепа.
— Послухай, ти ж чула ті балачки, так? Можливо, коли ми їздили до міста поповнити запас харчів?
Згадані харчі — пиво, картопляні чіпси, локшина швидкого приготування та велика упаковка сметани — були мізерією. «Шопвел» залишався відкритим, але вже майже геть обчищеним.